Я ніяк не можу зрозуміти мотивів своєї мами. Жили разом усе життя, щаслива пара. Звісно, не без того, що інколи щось не те, але ж тридцять років якось жили? А тепер вона втнула такого, що я просто не знаю, як то воно буде далі
Я ніяк не можу зрозуміти мотивів своєї мами. Жили разом усе життя, щаслива пара. Звісно, не без того, що інколи щось не те, але ж тридцять років якось
Людмила ладна була від сорому на попіл перетворитись щоразу, як до її кімнати заходила Ольга, а чи онуки забігали. Особливо соромно їй було, коли та її “мамою” називала, та так годила. Якби могла, втекла би звідси, крізь землю пішла, навколішки б стала, але ж не може – ледь пересувається і говорить насилу. Яка вона їй мама? Свекруха, справжнісінька свекруха
Людмила ладна була від сорому на попіл перетворитись щоразу, як до її кімнати заходила Ольга, а чи онуки забігали. Особливо соромно їй було, коли та її “мамою” називала,
Якби ж Галина одразу зателефонувала невістці у ту Португалію і все розповіла, то нині не почувала б себе настілки кепсько. Ніна їхала додому із заробітків. ще вчора дзвонила і хвалилась, що за три дні вже й вдома буде. От тільки у Галини волосся сивіє, адже знає жінка, що дому невістка давно вже не має. Вірніше, дім то стоїть, але там нова господиня вже
Якби ж Галина одразу зателефонувала невістці у ту Португалію і все розповіла, то нині не почувала б себе настілки кепсько. Ніна їхала додому із заробітків. ще вчора дзвонила
Того дня Марина особливо сумувала, втім, як і завжди у свята. Довго сиділа біля вікна і чекала сама не знаючи на кого. П’ять років, як вона із заробітків повернулась.Думала, зуміє повернути час назад, якось влитись у життя сім’ї своєї, але не виходило. Зібрала речі, зателефонувала до сусідки, аби та пса годувала і подалась вечірнім автобусом до старшої донки на гостину
Того дня Марина особливо сумувала, втім, як і завжди у свята. Довго сиділа біля вікна і чекала сама не знаючи на кого. П’ять років, як вона із заробітків
Для Валентини заробітки то був порятунок від бідності, яка накрила її сім’ю після того, як не стало Ігоря – її чоловіка. Жінка сама із двома дітьми залишилась. Одна – студентка, інша випускниця. Та й жити потрібно було на щось, адже усі кошти пішли на те, аби свого часу чоловіка урятувати
Для Валентини заробітки то був порятунок від бідності, яка накрила її сім’ю після того, як не стало Ігоря – її чоловіка. Жінка сама із двома дітьми залишилась. Одна
Нині мені дуже соромно перед родиною мого чоловіка. Я добре бачу, попри їхні запевнення, що вчинок моєї матері їх прикро вразив. Та й я, якщо уже геть чесно, не очікувала від неї такого
Нині мені дуже соромно перед родиною мого чоловіка. Я добре бачу, попри їхні запевнення, що вчинок моєї матері їх прикро вразив. Та й я, якщо уже геть чесно,
Від обурення я аж підскочила. Накинула на плечі свою куртку і як було, у капцях домашніх по снігу – помчала до квартири сина свого. Невістка зустріла мене зі спокійним обличчям, а коли я влетіла в дім і почала їй вимовляти, так відреагувала ще більш дивно: “Як я така не хороша, то беріть його собі і не відпускайте. Покажіть. як треба бо я ради дати не можу і не маю вже бажання”
Від обурення я аж підскочила. Накинула на плечі свою куртку і як було, у капцях домашніх по снігу – помчала до квартири сина свого. Невістка зустріла мене зі
Те, що невістка почала м’якенько стелити, та цукром сипати, уже викликало в мене здивування. Я жила із цією дівчиною п’ять років і зрозуміла, що панна варта десятьох хитрих. Саме тому, коли після одного із трудових буднів вони мене у кафе запросили аби поговорити серйозно, я йшла туди не відпочивати. Звісно ж, я не помилилась
Те, що невістка почала м’якенько стелити, та цукром сипати, уже викликало в мене здивування. Я жила із цією дівчиною п’ять років і зрозуміла, що панна варта десятьох хитрих.
Усе своє свідоме життя я прожила з батьками мого чоловіка. Ні, ніяких запаморочливих історій про не любу невістку і свекруху, яка на мітлі пересувається. Навпаки, для мене вона стала другою мамою, а свекра я щиро кличу “татом”. Та й я для них лиш “донечка”. Саме тому те що зараз відбувається для мене така несподівана прикрість
Усе своє свідоме життя я прожила з батьками мого чоловіка. Ні, ніяких запаморочливих історій про не любу невістку і свекруху, яка на мітлі пересувається. Навпаки, для мене вона
Того дня у парку усі жінки були були пригнічені новиною, що принесла Світлана. Дивлячись одна на одну, відводили погляд у бік. У душі і в голос повторювали: “Не дай боже до такого дожити”
Коли заливали фундамент під хату, Павлина і не думала що будова аж на 25 років розтягнеться. Дивлячись на те, як швидко росли стіни сусідських будинків, жінка вірила в

You cannot copy content of this page