Як не мали ми нічого, то в домі і мир був і злагода, а як з’явилось трішки більше, ніж борги, так і почали мої діти між собою перегиркуватись. Невдоволені вони одне одним, витягли на світ ще дитячі образи, а потім узагалі мене винною у тому, що сталось зробили. Тепер, між собою ми не розмовляємо і я уявлення не маю, як маю виправити цю ситуацію
Як не мали ми нічого, то в домі і мир був і злагода, а як з’явилось трішки більше, ніж борги, так і почали мої діти між собою перегиркуватись.
Я їхала з Італії усього на два тижні, аби справити синові весілля. Хотілось для єдиної дитини справжнього свята, так щоби і людям на заздрість і собі на радість. Та й заслужив він у мене: без мене виріс, в усьому татові допомагав, і вчиться добре і працювати встигає. От тільки до кінця забави я не добула, а поїхала зі свята і то не додому, а до найближчого готелю
Я їхала з Італії усього на два тижні, аби справити синові весілля. Хотілось для єдиної дитини справжнього свята, так щоби і людям на заздрість і собі на радість.
За роки життя свого не мала я ні обновок, ні речей модних. Та про що й говорити. якщо я ні моря не бачила, ні в горах не була. Ми з чоловіком ні дня відпочинку не мали, бо ж було у нас п’ятеро дітей, яких ми повинні були на ноги поставити. А оце, старша донька на гостину до нас приїхала, то аж ногами тупотіла від обурення. Слухали ми її із чоловіком і вухам своїм повірити не могли
За роки життя свого не мала я ні обновок, ні речей модних. Та про що й говорити. якщо я ні моря не бачила, ні в горах не була.
Знаєте, я дуже багато зробила для своїх дітей за життя своє. Не маючи чоловіка я змогла обох не тільки вивчити, але й житлом забезпечити. Я усім казала, що мої діти найкращі і коли чула, як подруги на своїх жалілись, говорила, що ті просто не вміють виховувати. От тільки тепер виявилось, що я не маю до кого звернутись по допомогу яка мені потрібна. Обоє в один голос радять мені збутись того “баласту” і жити щасливо ні про що не думаючи
Знаєте, я дуже багато зробила для своїх дітей за життя своє. Не маючи чоловіка я змогла обох не тільки вивчити, але й житлом забезпечити. Я усім казала, що
Марина розмову здалеку почала, тож для мене стало повною несподіванкою те, чим вона завершила. Бачте. моя доня вже домовилась зі знайомою, яка в Неаполі працює про те, що я поїду до неї в напарниці доглядати стареньких італійців: “Вона вже двом дітям квартири придбала і собі на старість безбідну склала. Ти ж усе одно на пенсії сидиш, жалієшся вічно на безгрошів’я”
Марина розмову здалеку почала, тож для мене стало повною несподіванкою те, чим вона завершила. Бачте, моя доня вже домовилась зі знайомою, яка в Неаполі працює про те, що
Коли я сказала ті слова за столом запала тиша, а вже за хвилинку моя сваха почала голосити, так, ніби із хати кого винести мають. Зять крехтати почав і вискочив з-за столу, донька ж за ним побігла. А сваха не вгавала: “Ніно, ти чого? яке “додому”? А як діти наші, ти про них подумала?”.
Коли я сказала ті слова за столом запала тиша, а вже за хвилинку моя сваха почала голосити, так, ніби із хати кого винести мають. Зять крехтати почав і
Та історія сталась у моєму житті 10 років тому, а нині отримала несподіване продовження. Знаєте, як кажуть: сльози не вода, на землю просто так не впадуть. Так і у нашій сім’ї вийшло, хоча я сестрі своїй нічого такого не бажала ні тоді, ні зараз
Та історія сталась у моєму житті 10 років тому, а нині отримала несподіване продовження. Знаєте, як кажуть: сльози не вода, на землю просто так не впадуть. Так і
Практично, усе своє життя я у селі прожила. Ото тільки ті роки, що заміжня була і в Києві ми із чоловіком були, а так, рідного села і не залишала. Та й сина свого саме тут мені легше було виростити і вивчити. Щоби я у місті сама з дитям і без роботи робила?
Практично, усе своє життя я у селі прожила. Ото тільки ті роки, що заміжня була і в Києві ми із чоловіком були, а так, рідного села і не
Коли я увійшла у двір, свекор аж сполотнів. Я не очікувала від нього такої вправності, але він у дім не побіг, а просто полетів підстрибуючи. Вийшов, білий мов стіна: “Як ти могла? Узяла? Ти узяла?”
Коли я увійшла у двір, свекор аж сполотнів. Я не очікувала від нього такої вправності, але він у дім не побіг, а просто полетів підстрибуючи. Вийшов, білий мов
— А я її не слухаю, доню, – говорила моя мама виправдовуючись, коли я мала вчергове запитувала, чого то вона терпить бабусині вибрики, – Людина у віці, ти згодом усе зрозумієш. Хай говорить, що хоче, мені важливо, аби у неї все добре було
— А я її не слухаю, доню, – говорила моя мама виправдовуючись, коли я мала вчергове запитувала, чого то вона терпить бабусині вибрики, – Людина у віці, ти

You cannot copy content of this page