anna

— Чи ти смішна, дитино, – сплеснувши долонями мовила мама, – господи. та якби ж то мені у твої роки такого хто запропонував. Ти поглянь на той список,

Марія сама несла важезні сумки із магазину. Люди проходили повз, ніхто, навіть не пропонував допомоги. Ну нічого, вона впорається і сама. От тільки навіщо стільки набрала, знала ж

Мене завжди дивувала атмосфера і порядки у сім’ї мого чоловіка. Якщо у нашій родині панувала взаємоповага, розуміння і підтримка всебічна, то сім’я мого чоловіка поклонялась одному ідолу –

На брата надії не було, тож я складала гроші сама на те, аби поставити маму на ноги. Не надто багато відкладеш із зарплатні учителя, та ще й з

Сваха постала на порозі уже як ми до кафе усі їхати зібрались. З Букетом і якоюсь коробкою: “Хоч ви нас, Ніно, на свято і не просила, але ми

Менша донька ще на поминках по бабусі Ліді якось дивно поводилась. Все ходить, посміхається, настрій піднесений і радісний. Старалась напустити на себе смутку, але ж очі світяться щастям.

От цікаві люди, ну їй Богу, як діти малі! Цікаво, вони й направду думали, що я на таке дам згоду? Тільки тому, що Марина була жінкою моєму тату

Павло стояв на порозі із понурою головою. Говорити щось намагався. але слів не підбереш. та й соромно. А от Руслана сміялась від душі. Вона знала, що він повернеться,

То вже була крайня нужда і я просто вибору не мала, тому і звернулась до колишньої свекрухи по допомогу. Ну та й діло ж не в мені, чи

Сидить “кавалер” за моїм столом, наминає за обидві щоки плов, та ще й морщиться: “Не вмієш ти плов варити, то рисова каша якась із м’ясом. Та й чого