anna

Ну і я цього разу із сином поїхала, ніби як онуків побачити, та свіжим повітрям подихати. Коли ж із невісткою наодинці залишилась, то таки запитала скільки ж ще

— Я намагаюсь зрозуміти, – почав сват після п’ятого тосту, – Заради кого і чого, ви , свахо, на світі живете. та не смикай ти мене за рукав,

— Я син свого тата, ось підтвердження. – проклав дорогоцінний папірець на стіл перед матір’ю мій чоловік, – Мамо, хоч поглянь, – просив він. Але Ольга Тимофіївна сиділа

Паркан ріс, а я сивіла. Коли взялась невістка молодий сад корчувати, аби стовпчики для огорожі вкопати, я не витримала, пішла із нею поговорити, надіялась домовитись. Краще б не

Їсть сваха моя і бачу, що кожна ложка їй ніби як шматок глинища у рот іде. Зрештою, процідила вона кілька разів ложкою той суп у тарілці і запитує

Так склались обставини, що сваха моя не мала іншого вибору, окрім як жити у домі доньки моєї. ніби як, дитина моя допомогла свекрусі своїй. прихистила, обігріла, але тим

Про власне житло я мріяла відтоді, як переступила поріг свекрушиного дому. Руслана Іллівна мені ковтка повітря не давала своїми вічними причіпками, а йти було нікуди, тож мусила закрити

От коли вже мама із сестрою у погріб по картоплю спустились, я таки не витримала. Сльози на очі у вухах аж шуміти почало від такої несправедливості. Спускаюсь слідком,

Ото немає для сім’ї більшої напасті, як розумна та хитра невістка. Так в очі світить, така вона добра, та така мила, так навколо сина мого голубочкою туркоче, але

Недільного ранку я не бігла. а просто летіла у дім матері. Новина, яку мені оце щойно сусідка переповіла, перекинула мій світ догори ногами і добряче ним струсила. Після