anna

Цьогоріч я ніякого застілля на Новий рік не планувала. Ніякого ж настрою святкового, та й не дешево це все, нащо витрачатись. Ну, але в переддень свята того мене

Коли Марина переступила поріг нашого дому я навіть усмішки не змогла на обличчі зобразити. Ця пані прийшла не сама, а мала із собою ще кількох “гостей”. Син невинно

За вікном пропливають пейзажі чужої країни, дивлюсь очима, а думками все одно вдома. Спокою не дає розмова, яка відбулась у мене з донькою. Їду і почуваюсь неймовірно винною.

Я вже не сплю о пів на п’яту ранку – чекаю на прихід свекрухи. Вона точна, мов годинник о 4.30 підходить, торкає мене за плечі каже пошепки: “Таню,

Коли я набрала Олену знову, вона не взяла трубки. То було дивно, адже спілкувались ми із колишньою невісткою досить тепло, а тут, третій тиждень не відповідає і не

Уй-й-йуй! Що то за людина така, я не розумію? Знаєте, я перший час мовчки ходила, тільки очима здивовано водила. Ну а потім не витримала і знявши один навушник,

Я не пошкодувала трьох годин свого життя, аби поїхати до свекрухи в село і на свої очі подивитись як там справи. А ще, дуже хотілось Антоніну Ігорівну запитати,

Він аж гарчав крізь зуби, але все одно ішов і робив те, що я просила. Ні, ну а як? Я на поміч приїхала, чи в найми? До кінця

Десь ближче до літа стала свекруха геть не годна сама жити. Дерева квітнуть саме, а вона в’яне на очах. Тут, хотіла я того, а чи ні, а поїхала

Я у невістки сьомий місяць живу. Ніби, як повинна була б уже й звикнути, але дивуватись не припиняю щодня. Єдине питання у мене до неї завжди: “Де ти,