Навіть онук мене набрав і давай життя вчити і совісті моєї шукати. Уже б платівку змінили, чи що, бо що старше, що молодше однієї співають: “Чи ви, бабо молодшаєте? Хто вам склянку води подасть після того, що ви оце надумали зробити?”.
Навіть онук мене набрав і давай життя вчити і совісті моєї шукати. Уже б платівку змінили, чи що, бо що старше, що молодше однієї співають: “Чи ви, бабо
Того дня мені двері відчинила невістка, хоч удома мав бути лише син. Я знітилась, адже не очікувала Тетяну побачити, але та явно на мене очікувала: “Як усе склалось гарно, мамо. Я вже давно маю до вас розмову серйозну. У вічі вам поглянути хотіла і запитати, чи маєте ви совість урешті-решт”
Того дня мені двері відчинила невістка, хоч удома мав бути лише син. Я знітилась, адже не очікувала Тетяну побачити, але та явно на мене очікувала: “Як усе склалось
Чоловік мій пішов на ліво одразу після весілля, але мені було байдуже, адже обручку на пальці мала я, а не ота його Тетяна. Свекри ж були раді збути з рук і з перед очей такого сина. Надто їм уже допекло його життя холостяцьке, та не сила вже було бачити на що їхній син єдиний своє життя перетворює. Ну а мені було за щастя стати господинею у домі власному і забратись подалі від матері рідної і вічних компаній, які виносили із дому усе що ми мали
Чоловік мій пішов на ліво одразу після весілля, але мені було байдуже, адже обручку на пальці мала я, а не ота його Тетяна. Свекри ж були раді збути
І це я тебе, дитино моя, виховувала? Це от так ти мені в очі кажеш знаючи яке положення нині у твоєї сестри важке? Ти ще й ображаєшся?
І це я тебе, дитино моя, виховувала? Це от так ти мені в очі кажеш знаючи яке положення нині у твоєї сестри важке? Ти ще й ображаєшся? Більше
Мене ще й просять не втручатись, кажуть, що я воду каламучу. Ні ну ви таке чули? То це я мовчати маю і дивитись на все широко відкритими очима? Е ні, я мати і точно не буду у цій ситуації стояти осторонь, хай та сваха хоч скаче, хоч плаче
Мене ще й просять не втручатись, кажуть, що я воду каламучу. Ні ну ви таке чули? То це я мовчати маю і дивитись на все широко відкритими очима?
Дзвінок свекрухи пролунав ближче до вечора. Я спокійнісінько узяла трубку, і попиваючи чай сіла на диван паралельно перемикаючи канали безцільно. Знаєте, до мене не одразу сенс нею сказаного дійшо. Добре, що чай я п’ю не гарячий, а то б мала клопіт, адже від почутого я чашку із рук зронила
Дзвінок свекрухи пролунав ближче до вечора. Я спокійнісінько узяла трубку, і попиваючи чай сіла на диван паралельно перемикаючи канали безцільно. Знаєте, до мене не одразу сенс нею сказаного
Зрівняв ситуацію… то було десять років тому. Інші часи інші були й рішення. Дивиться на мене і мало не плаче: “Мамо, чому ти так зі мною?”. От мені цікаво, а чи багато людей нині зважаться на подібне з легкістю
Зрівняв ситуацію… то було десять років тому. Інші часи інші були й рішення. Дивиться на мене і мало не плаче: “Мамо, чому ти так зі мною?”. От мені
Нема в житті “кращого” ніж бути старшою донькою у багатодітній родині. Я замінила і тата і маму шістьом свої меншим братикам і навіть, коли заміж вийшла і мала вже свою хату, все ще була відповідальною за менших. Роки минули, ми вже всі сивочолі, а я й досі щось комусь зобов’язана. Коли ж нарешті про себе згадала, то брати мені такого влаштували, що я й досі до тями прийти не можу
Нема в житті “кращого” ніж бути старшою донькою у багатодітній родині. Я замінила і тата і маму шістьом свої меншим братикам і навіть, коли заміж вийшла і мала
Ми із подругою давно обговорювали можливість виїзду за кордон на заробітки. У неї в Чехії сестра працює і живе уже більше 15 років, вона нас і покликала до себе навіть, роботу нам знайшла. Я довго не могла зважитись, адже мала двох діток молодшого шкільного віку, та й чоловіка самого із ними залишати не надто хотіла. Однак, таки поїхала я, але вже за два тижні мусила повертатись – доня покликала зі сльозами на очах
Ми із подругою давно обговорювали можливість виїзду за кордон на заробітки. У неї в Чехії сестра працює і живе уже більше 15 років, вона нас і покликала до
Двері відчиняти зовсім бажання не мала, але мама ніби відчувала, що я стою по той бік дверей – натискала на кнопку дзвінка знову і знову. Я знаю чому вона прийшла, знаю, що зараз почую і розумію, що знову всередині мене прокинеться зрадницька думка: мама права, ну що я тут роблю?
Двері відчиняти зовсім бажання не мала, але мама ніби відчувала, що я стою по той бік дверей – натискала на кнопку дзвінка знову і знову. Я знаю чому

You cannot copy content of this page