Того вечора до мене на гостину прийшла сестричка молодша разом із чоловіком. Бачила я, що у них справа серйозна. адже обоє говорили про одне, але часто перезирались і все ніяк не наважувались головного сказати. зрештою. таки вимовили: ” Ніно, ми знаємо, що ти усі ці роки сину на навчання гроші відкладала. Василь за кордон виїжджає і буса свого на продаж виставив. Нам не вистачає кілька тисяч. Виручи. будь добра!”
Того вечора до мене на гостину прийшла сестричка молодша разом із чоловіком. Бачила я, що у них справа серйозна. адже обоє говорили про одне, але часто перезирались і
— Чи з тебе корона спаде, тих два склади проказати? Я ж у вашу сім’ю душу вложила, так вам допомагаю, невже не заслужила, на ту маленьку дяку? – заходиться свекруха на кухні. Я ж стою і не розумію, з якого такого дива вона мене про це узагалі просить, ще й ображається
— Чи з тебе корона спаде, тих два склади проказати? Я ж у вашу сім’ю душу вложила, так вам допомагаю, невже не заслужила, на ту маленьку дяку? –
Сходила я свого часу заміж і так “наїлась” отого “щастя”, що зареклась у таке більше вступити. Папірець про те, що я нарешті таки розлучена, сприйняла як найвищу ласку Божу, а на паспорті у який повернулась дівоча фамілія, дала обітницю більше ніколи не робити подібних помилок. От тільки чи ж знала я тоді, що доля мені приготувала
Сходила я свого часу заміж і так “наїлась” отого “щастя”, що зареклась у таке більше вступити. Папірець про те, що я нарешті таки розлучена, сприйняла як найвищу ласку
Вона тебе ще трішки, і до жебрацької торби доведе, – каже мені Давид, – Може й дитина вона тобі, але я зі сторони добре бачу, що у неї на меті, Олю. Ти роби, як знаєш, але якщо погодишся на її пропозицію, то не очікуй нічого хорошого
— Вона тебе ще трішки, і до жебрацької торби доведе, – каже мені Давид, – Може й дитина вона тобі, але я зі сторони добре бачу, що у
Повернулась моя напарниця з України сама не своя. Бачу, що робота у неї з рук валиться. стала не уважною Оленка і все частіше очі на “мокрому місці”. Я не люблю в душу лізти, вважаю, що людина якщо хоче, так сама усе розповість, але цього разу, поступилась своїми принципами і запитала, що ж із нею таке
Повернулась моя напарниця з України сама не своя. Бачу, що робота у неї з рук валиться, стала не уважною Оленка і все частіше очі на “мокрому місці”. Я
На п’ятому році заробітків я таки зважилась витратити гроші на дорогу і приїхати додому. Зустріла мене рідна хата холодними стінами і запахом нежилого приміщення. залишила торби, узяла гостинці та поїхала у сусіднє село до доньки із сюрпризом
На п’ятому році заробітків я таки зважилась витратити гроші на дорогу і приїхати додому. Зустріла мене рідна хата холодними стінами і запахом нежилого приміщення. залишила торби, узяла гостинці
Якби мені оцей розум мій теперішній та тоді, як мій син у дім ту дівчину привів. На руках би носила, та до ніг кланялась. Та на той час я була “експертом” із досвідом шлюбу у пів року і вважала себе героїнею тільки тому, що мій син виріс у мужчину поруч мене і моїх батьків
Якби мені оцей розум мій теперішній та тоді, як мій син у дім ту дівчину привів. На руках би носила, та до ніг кланялась. Та на той час
То що, вже й мені не думати про те, як далі жити, коли сина мого не стало? Чи я не людина з мріями і бажаннями власними? Відколи, скажіть мені, зробити усе по букві закону стало чимось крамольним?
То що, вже й мені не думати про те, як далі жити, коли сина мого не стало? Чи я не людина з мріями і бажаннями власними? Відколи, скажіть
Як чую оте шаркання капцями поза спиною так аж млосно стає. А як клацне ще й вимикач, так мені вже аж око сіпається. Проходжу на кухню чайник поставити, а вона вже стоїть і сопе незадоволено
Як чую оте шаркання капцями поза спиною так аж млосно стає. А як клацне ще й вимикач, так мені вже аж око сіпається. Проходжу на кухню чайник поставити,
Тричі вже до тієї дівчини підходила. слова вже на кінчику язика висіли, але все наважуюсь сказати. Ото як подумаю, що на її місці могла би бути моя донька, так і біжу, аби все розповісти, але підійшовши відчуваю, що вся відвага кудись зникла. Як подумати, то й не моя це справа, а з іншого боку – а хто як не я?
Тричі вже до тієї дівчини підходила. слова вже на кінчику язика висіли, але все наважуюсь сказати. Ото як подумаю, що на її місці могла би бути моя донька,

You cannot copy content of this page