anna

Квартира, як завжди, зустрічала мене тишею, наче вона сама була приручена часом. Олексій не був удома — черговий вечір його нескінченних ділових зустрічей, а мені належало зустрітися з

Пів року тому моє життя перевернулося. Олександр, мій чоловік, з яким ми прожили душа в душу двадцять років, покинув мене. Я й уявити не могла, що він давно

— Та в тебе взагалі немає совісті! — дядько першим не витримав і перейшов на підвищені тони. — Ми тут усі стараємось, підтримуємо тебе, а ти от що

Прощання відбулось у сірий, пронизливо-сирий день. Оксана стояла тримаючись з останніх сил. Чоловік був для неї всім: першим і єдиним. Здавалося, плакати повинна саме вона, але погляд усе-таки

Я й уявити не могла, що похід у церкву на Великдень для моєї сім’ї оберне от такою історією. Намагаюсь поговорити з мамою. якось помирити її з моєю свекрухою,

Кіра завжди пишалася своєю незалежністю та сміливістю. Коли в сім’ї з’явилася молодша Іра, дівчина закінчувала школу і вже планувала майбутнє — вона мріяла вступити до інституту в іншому

— Тобто поки нас немає, ви вважаєте, що можете розпоряджатися нашим будинком? — Марічка ледь стримувалася, аби не висловити все, що думає і про свекруху, і про їхніх

«Де ж я схибила, у чому була не права?» — думала Олена Петрівна після відходу доньки. План, запропонований Мариною, їй зовсім не подобався, але інших варіантів не було.

— Що ви наробили?! — у Марини потемніло в очах від обурення. На ділянці панував цілковитий безлад, а цей дім мав стати їхнім затишним гніздечком. — Тепер ми

Світлана почервоніла від сорому, у скронях застугоніло, долоні стали вологими. Вона зрозуміла, що чоловік мав рацію: збирати всіх родичів за одним столом погана ідея. Треба було святкувати вдома,