Я зітхала й відмахувалася, бо стомилася від нескінченних побачень, які нічим не закінчувалися. І ось з’явився він — простий, щирий, готовий до шлюбу Андрій. Я була неймовірно щаслива
Мене звати Настя, і я вийшла заміж за Андрія, коли нам обом уже виповнилося за тридцять. Це був мій перший і такий довгоочікуваний шлюб. Чесно кажучи, я вже
Пухкий і повітряний. Спробувавши раз спекти хліб за цим рецептом, до інших навіть не дивлюсь. Пухкий, з хрусткою скоринкою. Хліб у рукаві.
Налийте у глибоку миску 400 мл ледь теплої води (приблизно 35–37 градусів). Додайте 11 г сухих дріжджів (або 33 г свіжих, розкришивши їх) та 1 чайну ложку цукру.
Олена росла тихою, проте впертою дівчинкою. Я ніколи не відчувала до неї неприязні, як вона, здається, вважає. Не було такого, що я свідомо її не любила
Я ніколи не планувала мати аж стількох дітей. Це я про Олену, проте так вже склалося, що вона з’явилася на світ, коли я була не в тому віці
Одного разу я таки назбирав гроші й купив їй чарівну білу сукню з ніжними прикрасами. Коли Софія з’явилася в ній на святі, була схожа на справжню принцесу
Я ніколи не думав, що підіймати на ноги дитину самому буде настільки складно і водночас благословенно. Коли моя дружина пішла у засвіти, донька Софія була ще зовсім маленькою.
Галю, – сказав він мені на кухні пошепки, – я, звісно, все розумію, але ж як ми тепер тут усі помістимося? Це ж двокімнатна квартира, ми вже чотири роки живемо удвох. А тут дитина маленька, буде плакати ночами. Тобі не шкода наших нервів?
Сиджу в нашій невеличкій кухні, дивлюся на зачинені двері кімнати, де зараз спить мій маленький онук, і розумію, що життя нашої родини за останні місяці змінилося докорінно. Не
Ото славу про мене пустили сусіди. Ніколи не думала, що от до такого доживу, бо завжди була людиною і доброю і порядною. А все чому: я виручила їх. Буквально, нагодувала у важки період
Ото славу про мене пустили сусіди. Ніколи не думала, що от до такого доживу, бо завжди була людиною і доброю і порядною. А все чому: я виручила їх.
Але де тут те, що я вигадала, скажіть мені? Чи є у цій історії хоча б натяк на мій особистий каприз? От послухайте як усе було, від самого початку
У нас весілля вже на носі, лишилося всього кілька днів. Здавалося б, пора радіти й готуватися до свята, проте в мене жалі і печалі на душі від несправедливості.
Жаліються подруги на своїх свекрух: у тієї надто активно лізе у життя, тій на кухні керує і не дає готувати, тій прибере своїм методом і не так.
Жаліються подруги на своїх свекрух: у тієї надто активно лізе у життя, тій на кухні керує і не дає готувати, тій прибере своїм методом і не так. А
Нічого вдіяти не можу поки залишається чекати й сподіватися, що в родині відновиться мир. Для мене ж найголовніше — знову обійняти онучку, побажати їй щасливої долі й прослідкувати за тим, аби вона росла в належних умовах
Не знаю, чим закінчиться ця історія, але я точно впевнена: те, що відбулося, — несправедливо. Мене, свекруху, і мого ж сина так жорстко випровадили з дому. Нічого вдіяти
От тільки із жінкою, думала я, йому вкрай не пощастило. Любов засліпила мого хлопчика і він не бачив куди втрапив. Коли він одружився з Олею, я була переконана, що та дівчина просто не дбає про мого хлопчика як слід
Я завжди була впевнена, що мій син, Мирон, — справжнє золото. Ще з дитинства мені здавалося, що він найрозумніший, найпрацьовитіший і заслуговує лише найкращого. От тільки із жінкою,

You cannot copy content of this page