anna

Софія почувалася ніяково від того, що відбувалося навколо, й вона розуміла, що ситуація зайшла надто далеко. У душі росло відчуття, що вона заслуговує кращого ставлення. Настав час щось

Поліна неквапом заходила до кухні, тримаючи в руках рахунок за комунальні послуги. Вона дбайливо поклала папірець на стіл, видихнула й поглянула на Нестора, який сидів, зсутулившись, і крутив

Сніг ішов від самого ранку, майже повністю сховавши під собою дороги. — Отакої, давно такого не бувало, — зауважив Андрій, неквапом постукуючи пальцями по керму. — Ми дуже

— Тітко Лідіє! Привіт! Ми до тебе! — радісно вигукнув Павло й розвів руки в боки, наче збирався обійняти тітоньку. Поруч, на сходах, стояли величезні картаті сумки. Лідія

Оксана була щаслива безтурботно заходячи до кухні. Квартира, як завжди, зустрічала її тишею, спокоєм. Її житло, її світ, її життя. Романа вдома не було — він знову допізна

Анна ступала повільно, важко переставляючи ноги, тягнучи за собою валізу, неначе чужу, непотрібну річ, яка раптом стала її важким хрестом. – Наступного разу подумай, перш ніж так зі

– Я більше не можу так жити, – ці слова Андрія пролунали, немов грім серед ясного неба. Марія застигла з недомитою тарілкою в руках, не вірячи власним вухам.

Ще в під’їзді Олена почула голоси, що лунала з їхньої нової квартири. Голос матері вона відразу впізнала: той звучав так, що аж стіни здригалися. — Це ж несправедливо!

Оксана готувала картоплю, коли в слухавці пролунав голос чоловіка: — Мама приїде завтра на цілий тиждень. Лише два місяці минуло, як вони з Ростиславом залишили дім Галини Олександрівни

Тетяна та Микола були щасливі у шлюбі вже п’ять років. Спочатку вони не поспішали із появою дітей, вирішивши все обміркувати заздалегідь. Згодом, у день своєї річниці, подружжя прийняло