anna
Знаєте, за великим рахунком до зятя мені байдуже. Він – чужа дитина і його вихованням я не займалась. Реакція доньки на все що відбувалось, ось що мене і
Знаєте, я завжди намагалася не втручатися в чужі справи. Ні з родичами, ні з друзями. Знала межі і поважала їх. Всі ці роки намагалася не давати поради, бо
Мар’яна була молода, коли зустріла його. Йому було сорок, а їй лише вісімнадцять, але, незважаючи на велику різницю в віці, їхнє знайомство швидко переросло у щось більше. Вона
— Мамо, чому так рано телефонуєш? Щось трапилось?, – сонним голосом протягла я, коли відповіла на дзвінок від своєї родички. — Світланко, у нас така радість у родині.
— Я ніколи не буду з нею щасливий, — приречено мовив Михайло, — але й залишити не можу. Ти ж знаєш, я кохаю лише тебе. Однак, бувають обставини,
Саме перед святами я додому з Італії приїхала. Ну як, знаєте ці відпустки: на Різдво і Паску. От і цьогоріч я з трьома непідйомними торбами на подвір’я. А
Я знала що довго вони разом не витримають, але не очікувала що першою до мене прибіжить не чоловік, а свекруха. Вже за тиждень прямо у домашніх капцях по
— Вона ще не встигла стати частиною нашої родини, а вже хвилюється з чим як житиме після розлучення. Бачте, не треба їй нічого нашого, тож вони продадуть синову
— Ти ж розумієш, що нормального ремонту не буде, якщо ми залишимося тут жити, — відповів Андрій, присівши переді мною навпочіпки і взявши мої руки. — Потерпи трохи,
Коли я познайомилася з Кирилом, він мені одразу сподобався. Високий, стрункий, симпатичний, з чарівною посмішкою. Він був не тільки привабливим, а й мав гарну роботу: головний бухгалтер у