Як тільки я кордон України перетинаю, так моя невістка торби в руки і з дому до мами на два тижні. Щоразу такі нагальні справи. така ситуація у них, що без Олени прямо кінець світу
Як тільки я кордон України перетинаю, так моя невістка торби в руки і з дому до мами на два тижні. Щоразу такі нагальні справи. така ситуація у них,
Я дивлюся на нього, – чужа людина. Він стоїть зібраний, улюблена сорочка, яку я йому випрасувала вчора пізно ввечері, як завжди пахне своїм парфумом
Мені здавалося, що життя після появи малюка — це якесь нескінченне випробування. Донечці був лише рік, а я почувалася, ніби старша років на двадцять. Постійна втома, недоспані ночі,
Інно, подивися, як Таня гарно малює! Чому ти не можеш хоч трохи старанніше? — могла сказати мама, тримаючи мої невпевнені каракулі в руках.
Моя історія почалася ще задовго до того, як я стала матір’ю. Вона тягнеться з дитинства, адже ж моя мама мала особливий талант: порівнювати мене з усіма підряд. Однак,
Раїсо, якби не я, ти б ніколи не закінчила школу з такими оцінками, — говорила вона при сусідці, доки я мовчки готувала чай. — Я ж за нею весь час слідкувала! Знаєш, як це важко? Кожен зошит перевірити, кожну книжку переглянути
Знаєте, в нашій родині виходило так, що все чого я досягла, що я зробила у своєму житті, мама завжди намагалась виставити як своє досягнення. Чесно, це вже стало
Дожила я до 38 років, і тільки зараз я зрозуміла одну просту річ: краще не казати батькам нічого особистого. Якби ж я усвідомила це раніше, можливо, зараз не сиділа б з думками про те, що наш шлюб може от так через дрібницю скінчитись
Дожила я до 38 років, і тільки зараз я зрозуміла одну просту річ: краще не казати батькам нічого особистого. Якби ж я усвідомила це раніше, можливо, зараз не
Чесно кажучи, я й сама до цього дійшла не одразу. Але тепер знаю: часом, аби щось змінити, треба просто зупинитися. Так би я й тягла свого воза донині, якби одного дня не кинула все як було
Чесно кажучи, я й сама до цього дійшла не одразу. Але тепер знаю: часом, аби щось змінити, треба просто зупинитися. Так би я й тягла свого воза донині,
Мене звати Вероніка. Мені зараз п’ятдесят один, і я щойно пережила, мабуть, одну з найцікавіших, але й найскладніших пригод у своєму житті — мій перший шлюб
Мене звати Вероніка. Мені зараз п’ятдесят один, і я щойно пережила, мабуть, одну з найцікавіших, але й найскладніших пригод у своєму житті — мій перший шлюб. Так, саме
Мамо, але в нас немає місця! Як ми тут усі помістимося? — я намагалася триматися спокійно, хоча сама від обурення місця собі не знаходила
Найприкріше, що мама нікого ні чути, ні розуміти бажання не має. Я говорю об’єктивні речі, описую їй картинку майбутнього, а та, ніби й не розуміє нічого абсолютно. —
Знаєте, коли моя бабуся сказала, що хоче оновити квартиру, я з чоловіком без вагань погодилася допомогти. Ми з нею завжди були близькими, і вона не раз казала, що її квартира одного дня стане моєю
Знаєте, коли моя бабуся сказала, що хоче оновити квартиру, я з чоловіком без вагань погодилася допомогти. Ми з нею завжди були близькими, і вона не раз казала, що
Історії що трапилась із нашою родиною цього року, я, напевно, не забуду ніколи. То стало уроком не лише мені, а й моїй матері. Вона ж у мене людина дуже добра
Історії що трапилась із нашою родиною цього року, я, напевно, не забуду ніколи. То стало уроком не лише мені, а й моїй матері. Вона ж у мене людина

You cannot copy content of this page