anna

— Я ніколи не буду з нею щасливий, — приречено мовив Михайло, — але й залишити не можу. Ти ж знаєш, я кохаю лише тебе. Однак, бувають обставини,

Саме перед святами я додому з Італії приїхала. Ну як, знаєте ці відпустки: на Різдво і Паску. От і цьогоріч я з трьома непідйомними торбами на подвір’я. А

Я знала що довго вони разом не витримають, але не очікувала що першою до мене прибіжить не чоловік, а свекруха. Вже за тиждень прямо у домашніх капцях по

— Вона ще не встигла стати частиною нашої родини, а вже хвилюється з чим як житиме після розлучення. Бачте, не треба їй нічого нашого, тож вони продадуть синову

— Ти ж розумієш, що нормального ремонту не буде, якщо ми залишимося тут жити, — відповів Андрій, присівши переді мною навпочіпки і взявши мої руки. — Потерпи трохи,

Коли я познайомилася з Кирилом, він мені одразу сподобався. Високий, стрункий, симпатичний, з чарівною посмішкою. Він був не тільки привабливим, а й мав гарну роботу: головний бухгалтер у

Зрозумійте мій вчинок – я Олену любила і вона мені не заважала. Однак, щоб от так дівчина у самому розквіті замкнула себе на моєму подвір’ї через зраду мого

— Вона мені ще й так м’якенько стелить, так гарно витьохкує, — схлипувала Ніна Петрівна, витираючи носа серветкою. — Живе в моєму домі, на всьому готовому, а їй

Вона мені каже, що їй до рота шмат хліба не піде, коли знає. що у сватів така ситуація. Добра вона в мене завжди була, саме тому, напевне, от

З моєю найкращою подругою Оленою ми знайомі ще з університету. Разом проходили всі радощі і труднощі студентських років, а тепер дружимо сім’ями. Коли я вийшла заміж, мій чоловік