– Мамо. – підійшла до мене моя старша доня, – Скажи, а чого ти досі з татом живеш? Ти його так сильно кохаєш? А можна хоч ми до бабусі жити підемо, бо й додому повертатись не хочеться
— Мамо, а навіщо ти з татом живеш? – запитує моя тринадцятирічна донька, –  Це ти його аж так любиш, що отаке можеш терпіти. – я дивилась на
Семирічний Іванко винувато потупився. Як же йому хотілось тієї ковбаси! Соковита з хрумкою скоринкою, а ж з руки на стіл капало, коли тітка Таня відкушувала шматочок. Відколи тато поїхав, у нього на сніданок обід і вечерю макарони. Тітка Таня варила каструльку на день: — Хочеш за раз з’їж, хочеш цілий день по ложці.
—Чого чекаєш? – гримнула Таня, доїдаючи чималий шматок ковбаси домашньої, – Коли твій татко почне гроші заробляти, тоді і ти таке їстимеш, а поки і за макарони будь
З чоловіком рушили до батьківського дому майже одразу. Три години намагалась у тому безладі, що робився у батьківському домі знайти хоч якісь материні речі. Зібрала. Сіла зморена коло неньки. Чомусь їй думалось, що мама все зрозуміла і нарешті вона почує хоч одне добре слово
Ранок. Година шоста, а можливо ще й п’ята. Людмила солодко спить у своєму ліжечку обійнявши подушку. Поруч розлігся її улюбленець – здоровенний, кілограм на дев’ять, пухнастий кіт Смайл.
Не заради подарунків свято, та й я дарую такі речі не для того аби комусь щось довести, але подарунок подруги мене ошелешив. Моя подруга, практично сестра, з’явилась з величезною тарілкою, але вона була не порожня. Вміст і сама подача мене не просто збентежили – я остовпіла
У мене є прекрасна подруга. Людина до якої я можу звернутись в будь-який час дня і ночі і вона мені не відмовить у допомозі. Ми давно уже покумались
– Я не стану забороняти тобі бачитися з Антончиком, але бути разом не бачу сенсу,- спокійно сказала я простягаючи чоловіку телефон з тим повідомленням на екрані. – Тебе чекають.
Пашка був найгарнішим, найвеселішим, найрозумнішим у нашому класі, за ним упадали всі дівчата, а я любила його з 12 років на відстані, тихенько. Адже я була «непомітною», «відмінницею»
Так, це величезний гріх і колись я можливо і пошкодую про це. Але зараз склались так обставини, що я не можу вчинити інакше
Я безмежно кохаю свого чоловіка. І коли виходила заміж, кохала, і зараз, коли минуло п’ять років, мої почуття до нього лише зросли. Я милуюся ним, коли він поруч,
Теща Галина Микитівна – нормальна людина, навіть часто на мій бік стає, якщо ми з дружиною в чомусь не порозумілись. Але в неї є одна дивна звичка, яка мене скоро доведе до білої піни. Вже скільки років разом живемо, а я ніяк звикнути не можу до цієї її особливості
Два роки тому ми віддали нашу квартиру сину й невістці, а самі перебралися жити у приватний будинок до тещі, яка давно овдовіла. Теща Галина Микитівна – нормальна людина,
Ну не думала я що дійде аж до такого, чесно. Невістка тихцем від усіх собі окремо їсти готує і їсть, доки не бачить ніхто. А все тому, що їй не подобається те, як наша родина приймати їжу звикла
Привів син до нас невістку жити, бо в нас будинок величенький, у молодят кілька своїх кімнат. Та не думала я, що до такого дійде: невістка вже навіть за
Я пробувала, от чесно. В двадцять років, як і всі вийшла заміж. Щасливою я так і не стала від наявності отого штампу в паспорті. От і вирішила я жити так, як живу зараз. В мене пальцями тицяють, а я щаслива
Я спробувала у 20 років створити стандартну родину. Вийшла заміж. Почали жити під одним дахом. І кудись вся та ейфорія – ви розумієте, про що я, – випарувалася…
Ще й трьох років не виповнилось першій доні, як Ольга повідомила батьків, що вони знову чекають на поповнення. Та ще й неабияке — ​двійню! Щаслива теща подзвонила привітати зятя, але почула геть не те, на що сподівалась, а під кінець розмови узагалі вже плакала
— Ну а що мені робити? — дивлячись на тещу, бурмотів Павло. — Що я можу один? І як маму отут саму покину? А вас там багато —

You cannot copy content of this page