– А ви не пробували, якось уникати цього? – дивиться зверхньо на мене однокласниця при зустрічі. Поглянула так, ніби я їй не радісну для себе новину повідомила, а щось нехороше сказала
Нещодавно я дуже сильно засмутилася, хоча мені зовсім не можна засмучуватися. Я зараз при надії шостою дитиною. Ми з чоловіком любимо один одного і раді кожному нашому нащадку.
– А що я можу! – схлипує жінка, – Дитина після того, як мами не стало, повинна з татком жити. А як їм пояснити, що донька моя, Царство їй Небесне, тому і покинула свого чоловіка, що йому син байдужим був. Хіба ж я доведу!
Оголосили посадку на автобус. Пасажири вишикувалися в нерівну чергу. Я не поспішала, пропускала нетерплячих. Їхала з ювілею подруги додому. Останнім часом ми рідко бачилися, вважаючи за краще переписуватися
— Як на розлучення подаєш! Та в тебе ідеальний чоловік! Не смій. І, що? Сама будеш, без чоловіка? Не заміжня. Ганьба яка, людоньки. – репетувала моя мама не шкодуючи голосу. Але ж після того, як він поставився до мене у непросту хвилину, я не можу й бачити його
Підтримка коханої людини для мене завжди була на першому місці. Я розуміла, що і як має відбуватися в здорових відносинах і завжди намагалася відповідати своїм принципам. Не було
— Навіщо час на грядках проводити, коли купити все можна? – заявив мій чоловік щойно вийшов на пенсію. Йому, бачте, жити нормально захотілось: гній і худоба його вже не цікавлять, город не його формат. А вчора узагалі утнув таке, що я й досі не розумію, як правильно реагувати
Чоловікові виповнилося 65 років, працював електриком, тепер вирішив, що пора відпочивати, пенсії на життя вистачає. Паша став зовсім іншою людиною, немов у дитинство повернувся. Він спить до обіду,
— Я виживу! Я сама вирощу дочку принцесою, раз з принцом мені не пощастило. – сказала Олена не дозволивши собі і сльозинки зронити. Жінок часто порівнюють з кішками. Насправді – вони скоріше ящірки. Відкидають хвіст, коли доведеться. І мчать далі, відрощуючи новий. Їх не зупинити, не впіймати, вони уже не тут, вони будують нове, щасливе життя
Одна моя добра знайома жила з хлопцем, душа в душу, вони не розписувалися, це здавалося порожньою формальністю. Він добре заробляв, Оленка навіть інститут не закінчила, хлопець переконував, що
Не маю сил прийняти і полюбити свою дитину. Доня схожа на мене і це всі бачать. Саме це мені спокою і не дає
У мене не найкращий характер і я прекрасно це усвідомлюю. Будучи молодою я зробила занадто багато помилок через які і тепер шкодую. Природно, що прийнявши себе я вирішила
При Денисові раптом починала, як би, захищати її, хоча краще б лаяла. Вона могла запросто сказати, що, нехай суп зовсім несмачний, але це не привід для того, щоб Денис кривився, бо Ніночка і так докладає усіх сил, а готувати вона, може бути, ще навчиться. Денис починав розглядати суп, який прекрасно їв до цього і ще нахвалював, відставляв в сторону або ж їв далі без апетиту
Розмова зі свекрухою зовсім вивела Ніну з терпіння. Ледве утримуючись, від непереборного бажання обірвати матір чоловіка на півслові і покласти трубку, вона кивала, періодично говорила «так» і «угу».
– Яка тобі друга дитина з твої здоров’ям? Як ти її роститимеш одна? – приповідає плачучи мама, не звертаючи уваги на здивований погляд мого чоловіка, – Одумайся, доню! Озирнись! Поглянь як сестра живе, бери приклад. Що ти оце надумала?
З’явилася я в звичайній родині. Є сестра, яка на три роки старша від мене. І мама все життя ставить мені її в приклад. У дитинстві постійно говорила, що
Повіки ледь відкрила. Друга ночі, а в домі ніби слони бігають. Ось вона у вбиральню зайшла, ніби навмисне, гупала там усіма можливими предметами і голосно спустила воду відчинивши двері. Тепер в душ подалась. До ліжка вонадесь о четвертій потрапила, а мені вже й сон не йде. Та й онуки попрокидались, тепер до ранку гратимуться. Ось і ще одна ніч безсонна. І все тому, що я добра
У нас велика родина. Хай не дуже дружна, але живемо разом, тому доводиться миритися. У мене один син. Кілька років тому він одружився і намагався жити окремо. Вони
Невістка без роботи сидить роками. Все якісь у неї відмовки, на син їй вірить. Так от! Запропонувала я їй мені допомогти. Я підробляю, хоч і на пенсії, зайві руки ой як потрібні. не очікувала я такої відповіді, зовсім
Я іноді торгую на ринку продуктами: полуницею, малиною, смородиною, зеленню та іншими. Я не хочу брати грошей у дітей, у них свої сім’ї, а пенсії мені не вистачає.

You cannot copy content of this page