anna

— Катю, навіщо ти знову придбала помідори і огірки? Ти що, не можеш почекати кілька місяців, поки вони здешевшають у сезон? — передивляючись пакети, обурено вигукнув Євген із

Те, що мама стояла на моєму порозі уже було дивно. Та ще й так почала: “Доню, привіт”. Я одразу нічого доброго від того візиту очікувати не стала. Зрештою,

Я завжди вважала, що наше з чоловіком життя було побудоване на любові, взаємоповазі та довірі. Ми познайомилися ще в інституті, вчилися на одному потоці. Наші стосунки почалися на

Мама зателефонувала майже одразу, як за тіткою двері зачинились. Звісно почала картати і соромити, бо де таке в селі видано, що гостю із дому виставили. — Знайшла кому

Моя доля з’явися раптово й перевернула життя догори дриґом. Знаєте, часом любов грає із нами і поєднує тих, кого поєднати ніби й не можливо. Про себе скажу: що

Мене звати Орися, і ця історія — про те, як одна, здавалося б, дрібниця може перетворити теплі стосунки на холодну відчуженість. Моя невістка Жанна — людина з непростим

У нашому селі час пливе повільно, і будь-яка новина розноситься хутчіше вітру. Село невелике, а тому кожен тут знає все про сусіда його дітей і життя їхніх онуків.

Мій чоловік, із яким ми прожили пліч-о-пліч двадцять п’ять років, покинув мене. Просто одного дня зібрав речі й пішов до іншої. До молодої, гарної, енергійної. Вони згодом одружилися,

Моє життя довгий час нагадувало марафон без фінішу. Спочатку родина, потім чоловік, діти, робота. Я завжди була тією, на кого можна покластися. “Свєтка виручить”, “Свєтка допоможе”, “Свєтка знайде

У нашому селі чутки розлітаються, як осіннє листя вітром. Зараз усі обговорюють мене. На лавках під магазином, у черзі в поштовому відділенні, навіть на церковному подвір’ї жінки шепочуться