Десь о третій ночі мій телефон озвався тривожно. Я нічого зрозуміти не могла. адже спала міцно, а тут дзвонить і дзвонить. Піднесла наосліп слухавку до вуха і прохрипіла: “Алло”. “Зустрічай, завтра приїдемо” – почула голос матері на тому кінці. “Дитячу підготуй” – додала так, ніби не на гостину а в свій дім їде
Десь о третій ночі мій телефон озвався тривожно. Я нічого зрозуміти не могла. адже спала міцно, а тут дзвонить і дзвонить. Піднесла наосліп слухавку до вуха і прохрипіла:
Сашко намагався зробити двома руками все і одразу якось. Тут помішував піджарку на плиті, тут же ухопивши віник пішов знімати невидиму павутину і тут же сідав чистити картоплю. Хто б подумав – діти їдуть. На очі сльози. І радісно, і тривожно. Уже ж пів року як не стало Лідії, що скажуть йому?
Сашко намагався зробити двома руками все і одразу якось. Тут помішував піджарку на плиті, тут же ухопивши віник пішов знімати невидиму павутину і тут же сідав чистити картоплю.
Коли Макар мені пропозицію зробив я була трішки здивована, адже у свої 45 не вірила що вдасться долю свою влаштувати, та ще й з двома дітьми. Однак, той уже й будинок для нас усіх придбав, почали готуватись до переїзду, але ж зарано, бо почалось щось геть не зрозуміле
Коли Макар мені пропозицію зробив я була трішки здивована, адже у свої 45 не вірила що вдасться долю свою влаштувати, та ще й з двома дітьми. Однак, той
Мого виходу на пенсію найбільше син чекав. Саме ж онук на світ з’явився, потрібна була допомога з малим. Я хотіла ще залишитись, працювати, але вже так вмовляв і просив увійти в положення, що вибору не мала. І все ми порахували, окрім реакції невістки моєї
Мого виходу на пенсію найбільше син чекав. Саме ж онук на світ з’явився, потрібна була допомога з малим. Я хотіла ще залишитись, працювати, але вже так вмовляв і
Мій брат був улюбленцем сім’ї. Пізня дитина, він з’явився уже тоді, як я школу скінчила. “Наш мізинчик” – ніжно говорила мама. Тато з замкнутого і відлюдькуватого, раптом перетворився на здорового добряка, який просто танув, коли бачив сина. Тим непріємніше було батькам коли мій брат вирішив зробити те, що зробив
Мій брат був улюбленцем сім’ї. Пізня дитина, він з’явився уже тоді, як я школу скінчила. “Наш мізинчик” – ніжно говорила мама. Тато з замкнутого і відлюдькуватого, раптом перетворився
Панночка зайшла в мій кабінет, мало не з ноги двері відчинивши. Стала вся така гарна, юна і впевнена в собі. Мені прямо сльози на очі і то від сміху. Я ж прекрасно знаю, що вона мені зараз буде говорити. Сама колись от так стояла перед першою дружиною свого чоловіка
Панночка зайшла в мій кабінет, мало не з ноги двері відчинивши. Стала вся така гарна, юна і впевнена в собі. Мені прямо сльози на очі і то від
Отримавши сповіщення про те, що її адресу прямує посилка Маринка аж закружляла кімнатою. Подумати тільки – 40 кілограмів. То ж скільки усього сестра наскладала зі своєї Канади? Там же може бути все що завгодно. А гроші, гроші теж будуть?
Отримавши сповіщення про те, що її адресу прямує посилка Маринка аж закружляла кімнатою. Подумати тільки – 40 кілограмів. То ж скільки усього сестра наскладала зі своєї Канади? Там
Молодиця дивилась на мене згори до низу і усім своїм виглядом показувала, хто у домі господиня. Мені аж смішно стало від того, яка ж вона була серйозна і як багато пихи на себе напустила. “От тут ви житимете” – тим часом співала їй моя свекруха – “Ось ці з’їдуть і ви тут будете сім’єю”. Сюрприз на них усіх чекав неабиякий
Молодиця дивилась на мене згори до низу і усім своїм виглядом показувала, хто у домі господиня. Мені аж смішно стало від того, яка ж вона була серйозна і
Ми вже й квартиру собі придивились, речі збирати почали, а тут мама телефонує і радісно повідомляє мені свою новину. Я мало не заголосила, бо ж розмова у нас була інша, що за фокуси такі?
Ми вже й квартиру собі придивились, речі збирати почали, а тут мама телефонує і радісно повідомляє мені свою новину. Я мало не заголосила, бо ж розмова у нас
Моєму Вадимчику лиш 30 років. а доля вже показала, що до нього не надто привітна. Здавалось, все у нього добре йде, робота хороша, сам симпатичний і відповідальний. Лиш пари йому хорошої потрібно. Але саме із цим йому найбільше і не пощастило
Моєму Вадимчику лиш 30 років. а доля вже показала, що до нього не надто привітна. Здавалось, все у нього добре йде, робота хороша, сам симпатичний і відповідальний. Лиш

You cannot copy content of this page