Як вона мене впізнала, я досі зрозуміти не можу. Надто я змінилась за ці 30 років, нічого не залишилось від тієї дівчини, що стояла в неї на порозі колись. Але Рита Володимирівна впевнено узяла мене під руку і повела до найближчої лавки. “А я все про тебе згадую, Аню.” – заговорила так, ніби й не було цих тридцяти років
Як вона мене впізнала, я досі зрозуміти не можу. Надто я змінилась за ці 30 років, нічого не залишилось від тієї дівчини, що стояла в неї на порозі
Напхавши повні торби продуктів я йшла до матері. В голові крутилося безліч думок і всі навколо того, де б це ще заробити зайву копійку. Хоча я і так не справлялася з тим об’ємом роботи що мала. У добі всього 24 години і мені було мало
Напхавши повні торби продуктів я йшла до матері. В голові крутилося безліч думок і всі навколо того, де б це ще заробити зайву копійку. Хоча я і так
Ой, мамо, знову ти зі своїми повчаннями, – махнула рукою донька, – Так, так, все погано і вірити нікому не можна. Я права? Та не потрібно мені твоє схвалення, треба було й не говорити. Маринка, як завжди – єдина людина яка мене підтримала
Ой, мамо, знову ти зі своїми повчаннями, – махнула рукою донька, – Так, так, все погано і вірити нікому не можна. Я права? Та не потрібно мені твоє
Мені чоловік після 50-ти років шлюбу висповідатись надумав. Бачте, у вічність душа зазирає, та тримає ще на землі його провина переді мною – єдиною його дружиною, що все життя плече до плеча. Він говорить, а я все ніяк не вірю тому що вуха мої чують. От нащо? Нащо сповідатись і життя руйнувати? Стало йому легше, як наслідки отримав?
Мені чоловік після 50-ти років шлюбу висповідатись надумав. Бачте, у вічність душа зазирає, та тримає ще на землі його провина переді мною – єдиною його дружиною, що все
Так уже Вадим поспішав до своєї любки, що ще до розлучення ми все спільне майно поділили. “Тобі дім і машина, а мені наші збереження і трактор” – запропонував чоловік. Я погодилась, хоч і було шкода тих грошей що роками сину на навчання і життя відкладали. Та от, не так склалось життя, як мріяв Вадим
Так уже Вадим поспішав до своєї любки, що ще до розлучення ми все спільне майно поділили. “Тобі дім і машина, а мені наші збереження і трактор” – запропонував
Та всі так живуть і нічого. Ти диви яка пані, ніби у палаці виросла. На мене поглянь – усе життя із татом твоїм прожила, скоро двадцятий рік. Так, не просто, зате при парі і діти у повноцінній сім’ї виросли, – мама говорила, свекруха слухала і головою згідно хитала, а от я речі збирала, хоч і важко те було робити на шостому місяці
— Та всі так живуть і нічого. Ти диви яка пані, ніби у палаці виросла. На мене поглянь – усе життя із татом твоїм прожила, скоро двадцятий рік.
Чоловік речі збирав і навіть дивитись у мій бік бажання не мав. Я стояла вся така кругла на останніх місяцях і не розуміла, як то я буду жити далі і, що мушу робити від тієї миті, як мій Василь поріг цієї квартири переступить ідучи назавжди з сім’ї
Чоловік речі збирав і навіть дивитись у мій бік бажання не мав. Я стояла вся така кругла на останніх місяцях і не розуміла, як то я буду жити
Коли сусід вкотре набрав мене зі скаргами на те, що мій онук влаштував з друзями фестиваль, я не витримала. Того ж дня ми із чоловіком поїхали у нашу міську квартиру виселяти Вадима. От тільки, не очікувала я того, як себе поведе моя донька у цій ситуації
Коли сусід вкотре набрав мене зі скаргами на те, що мій онук влаштував з друзями фестиваль, я не витримала. Того ж дня ми із чоловіком поїхали у нашу
Я за кордон поїхала тільки тому, що син дуже просив допомогти невістці з малюком. Василь, чоловік мій, не був батьком мого сина, не розумів, чому то я мушу роботу покидати і їхати в ту Німеччину. Коли я поїхала, він речі зібрав і пішов. А за якийсь рік я повернулась сама. Все через невістку
Я за кордон поїхала тільки тому, що син дуже просив допомогти невістці з малюком. Василь, чоловік мій, не був батьком мого сина, не розумів, чому то я мушу
Мені немає важчого, аніж візити дітей на гостину до нас в село. Раніше бувало – раділа, а тепер за благословення. коли кажуть, що не виберуться до нас. Тоді ми з Павлом видихаємо і маємо ще тиждень спокою до наступних вихідних
Мені немає важчого, аніж візити дітей на гостину до нас в село. Раніше бувало – раділа, а тепер за благословення, коли кажуть, що не виберуться до нас. Тоді

You cannot copy content of this page