anna

“Ви не маєте ні краплі поваги до себе? – дивиться на мене молода панночка так, ніби я повинна була розуміти, про що йде мова, – Розумієте, й далі

Згадувати Тетяну я почала на третьому тижні спільного проживання із сином своїм. Раптом, мені пригадались усі її слова і вже я на них дивилась із іншого боку. Ще

Найважчим мені було тримати руки при собі і рота закритим, бо щомиті мені треба було виправити невістку і зробити щось по-своєму. Однак, Бог дав мені на той час

— Мамо, ну чого тобі ще треба? – не може заспокоїтись Надія дивлячись на зарюмсану неньку. – тільки й чуємо від тебе, що “винні і повинні”. То що,

— П’ятсот гривень? – протягнула невістка зазирнувши до конверта. Вона вміла тримати себе в руках, але погляд кинула на мого сина такий, що я одразу зрозуміла – там

Ми з чоловіком винайняли квартиру у іншому місті, навіть речей брати із власної квартири не плануємо коли переїжджати будемо. Все, аби його мама не здогадалась про переїзд і

Він навіть приховувати нічого наміру не мав. Стояв сповнений своєї значущості і правоти: “А що ти хотіла, мамо? Я жива людина, жінка вже третій рік два рази на

“Мамо, я кажу тобі відразу: з такими сусідами поруч жити не збираюсь. – говорить мені старша донька, – ти собі як знаєш, а, як діло вже так пішло,

Я одразу бачила що свекруха в мене актриса і дуже не проста людина. Не знаю, як хто, а я відчуваю коли людина не правду каже, або намагається злукавити.

Іншим батьки у спадок квартири машини залишають, а от я отримала від батька і матері геть інше. І найприкріше: вони нічого такого в тому, як усе склалось не