anna

“Дуже цікаво все виходить, тобі так не здається, доню?” – мама ходила із кута в куток кімнати і все ніяк не могла заспокоїтись, – “А Тарас тобі от

Я заходила до кабінету із паперами необхідними і вже мала в голові купу планів, що мушу зробити опісля, бо справа та мені видавалась буденною і такою, що не

Ще коли виписували Олену із малюком, я добре бачила у її погляді щось таке не добре: зверхність над нами усіма. От ніби людині щось відомо таке що робить

Я, звісно ж, вмішуватись у стосунки сина і невістки не мала наміру, але й терпіти чогось подібного не могла. Я людина така, правдива, і от так просто наговорювати

“А мої діти тобі не онуки?” – дивлюсь на маму. Така чорна несправедливість мене глибоко вразила, бо ж ніколи моя мама не виказувала того, що їй дорожчий хтось

“Ой, Тетяно, що то ти надумала робити? – пришкандибала тітка Поля, коли я речі із свого дому вивозила, – Поглянь, доню на стару свою родичку. Послухай мого слова,

“Так я що мені тепер робити?” – стояв чоловік і кліпав очима розгублено, – “Я ж не можу от так просто зателефонувати і сказати, що більше не приїду,

Свекруха прибігла вже наступного дня після моєї розмови із чоловіком, та й давай з порогу мені: “Що ти і хто ти? Ще не встигла і в сім’ю увійти,

Сестра мовчала коли я найняла людей дім утеплити. Ні слова не сказала, коли я паркан новий поставила. Прийшла на розмову вона тільки тоді, як я вже все зробила

Коли свати покликали нас на серйозну розмову, я була і стривожена і збентежена. Весілля вже за два тижні, організаційні питання всі вирішено, лиш дрібні уточнення, а тут голос