Не встигла ще Зоя приготувати для доньки сніданок, як почула дзвінок у двері. Жінка розгубилася: відчиняти чи ні. Не могла Катя так швидко повернутися, а комусь іншому що вона пояснювати буде. Аж тут двері відчинилися. – Катю, ти ще спиш? – почувся чоловічий голос. – Я торбину картоплі тобі купив. – Ви хто? – здивовано запитав він. – Я? Я – Зоя. Ми, ми з вами, Костя.., – схвильовано лепетала вона. В цей час з кімнати вийшла маленька дівчинка. – Що-о? – строго перепитав хлопець. – Що в нас із вами?.. Вперше вас бачу. Звідки мене знаєте? – Ви мені писали, запрошували приїхати… – Вас обманули чи хтось так невдало пожартував, – резюмував хлопець, – то вас Катя впустила? От наївна.
Зоя дякувала Богу, що її п’ятирічна донечка Оленка здорова. Столичні офтальмологи запевнили молоду маму, що підстав для хвилювання немає. А ще в неї з’явилася нова подруга Катя, в
Костянтин щось довго не повертався з магазину, і Катерина задумала авантюру, зареєструвавши його на сайті Вона переглянула кілька кандидатур і зупинилася на одній. Братові Катя не призналася, і згодом зі свого комп’ютера від його імені почала листуватися з однією жінкою. “Не має значення, що вона проста медсестра, – міркувала Катерина, – що має доньку й живе в райцентрі. Між рядками відчувається її простота й щирість, а ще вона молода й красива, таку неможливо не полюбити”
Костя й Катя були близнятами й пізніми дітьми свої немолодих уже батьків, які дали їм гарну освіту, допомогли обом з роботою та почали мріяти про майбутні весілля своїх
– Зойко, а давай я тебе на сайті зареєструю, – запропонувала її співробітниця Ніна. – Не мала баба клопоту – купила порося, – розсміялася Зоя. – Та не порося, – Ніна розвернула ноотбук, – глянь який красень цей Костянтин. Вибач, ти вже на сайті. Ну напиши йому кілька слів. – І не подумаю. Поки Зоя не забрала ноутбук, Ніна встигла щось набрати. Ніхто з них й уявити не міг, що з того вийде
Зоя, молода мама п’ятирічної Оленки, відчула, що знов ступила на темну смугу свого життєвого шляху. Наступного року донечка піде в перший клас. Вона зростала здоровою й веселою, здібною
Одна працівниця виносила з фабрики повнісіньку сумку всякого непотребу: обрізки шкіри й тканини, деформовані застібки, нібито для доньчиних ляльок. Охоронець довго рився в тому мотлосі, але нічого не знаходив, хоч відчував, що тут щось нечисто, бо жінка була якась напружена. А він за довгі роки праці вже добре розумівся на поведінці людей
Це було минулого століття у великій державі. Коли в тій країні настали нелегкі часи реформ, то закривали підприємства, скорочували робочі місця, звільняли працівників, затримували заробітні плати… Фабрика з
Якось вони були на весіллі в друзів. Вона випадково почула, що в господарів проблеми й попросила сина допомогти їм, щоб родина наречених не осоромилися перед гостями. І він допоміг, бо не міг відмовити найріднішій
Вона стала найбагатодітнішою мамою в світі, хоч мала єдиного сина. Просто її первісток, вирушаючи у важку триденну подорож, із якої ще ніхто й ніколи не повертався, попросив свою
Через якийсь час бабуся знову вирішила побалувати улюбленого внука походом у дитячу кав’ярню. В той день працювала вже знайома офіціантка. Вона впізнала відвідувачів, усміхнулася їм і сказала: – Ну й флешмоб ви нам влаштували минулого разу
Бабуся вийшла на прогулянку з п’ятирічним онуком. На дитячому майданчику гралися ще декілька дітей, а їхні матусі щось жваво обговорювали. Одна з них помітила, що її непосидючий синочок
Галя та Олег вирішили відсвяткувати своє новосілля. Хоч роботи залишалося чимало, жити вже було де, а подружжя не могло дочекатися переходин у власну хату. Запросили рідних і друзів. Оля й Тарас були в захваті від вишуканого інтер’єру. Якщо Тарас щиро радів за друзів, то в душі Олі заворушились якісь недобрі почуття злості на саму себе, що не поїхала з Галею в Польщу й не заробила на таку розкіш, а ще заздрість, що подруга випередила її. Весілля Галі й Олега було на три місяці пізніше, й хрестини відповідно були пізніше місяців на чотири, й фундамент під хату подружжя заливало на пів року пізніше, а новосілля, бач, уже справили. А їй, Олі, ще прийдеться якийсь час зі свекрами жити.
Оля й Галя дружили зі шкільної лави. В один рік дівчата вийшли заміж за односельців Тараса й Олега, хлопців надійних і працелюбних. Молоді чоловіки з коштів, подарованих на
Щоб скласти практику на «відмінно», Іра допізна затримувалася на роботі, аж поки охоронець не йшов зачиняти двері. Якось керівник практики, Іван Олександрович, помітивши в кабінеті в пізній час старанну студентку, запропонував підвезти її додому. Вона чомусь засоромилася, навіщось стала виправдовуватися й вибачатися, але він наполягав, що вже пізно, тож мусить подбати про свою підопічну. Потім така нагода траплялася ще кілька разів. Хоч дівчина розцінювала таке піклування, як велику доброту керівника та його майже батьківську турботу, все ж вирішила більше не засиджуватися на роботі та не давати привід Івану Олександровичу настільки перейматися такою звичайною практиканткою, як вона
Ірина проходила практику в банку. Її керівником був Іван Олександрович, закоренілий 40-річний холостяк, який із співробітницями був дуже обережний, щоб не дати жодній із них привід захомутати його.
Вперше в житті переступивши поріг тепер уже власної квартири, Катя поклала валізи й намірилась піти у ванну помити руки з дороги. Та двері раптом відчинилися, і Катруся побачила якогось хлопця. Від такого сюрпризу обоє зойкнули з несподіванки: Катя – тому що в бабусиній квартирі не мало бути нікого, хлопець – тому що втратив почуття реальності, адже перед ним ніби стояла покійна Оксана Михайлівна, молодша років на сорок
22-річна Катруся несподівано отримала в спадок від бабусі Оксани двокімнатну квартиру в спальному районі Києва. Катрусина мама Софія через давню образу не спілкувалася з бабусею, і дівчина не
Катрусі навіть приснитися в найкращому сні чи уявитися в найзаповітніших мріях не могло те щастя, що звалилося на її голову. Вона знала від мами, що її бабуся живе в столиці, але що заповість їй квартиру й подумати не посміла б. Колись бабуся Оксана жила в селі. Вона дуже рано вийшла заміж, народила доньку Софію, Катрусину маму. Коли юній Софійці так потрібна була мамина підтримка, вона покинула її задля свого нового кохання
Катрусі навіть приснитися в найкращому сні чи уявитися в найзаповітніших мріях не могло те щастя, що звалилося на її голову. Вона знала від мами, що її бабуся живе

You cannot copy content of this page