Головна

mar

Якось я трішки пізніше повернулася додому, а моя невістка вже на городі порядкує, поле бур’ян, а заодно й гірчицю всю повиривала. Я схопилася за голову, але їй нічого не сказала. В неділю прийшла до мене сусідка побалакати. І тут у мене язик засвербів. «Галю, – кажу їй, – а вділиш мені гірчиці, бо моя невісточка люба геть усю повиривала». І тут я почула зітхання. Це Олеся біля відчиненого вікна стояла й випадково почула мої слова
Історії з життя 0
– Моя пташечка ще не прокинулася? – чула я спросоння лагідний голос. – А я вже корівку видоїла, молочка принесла. – А сирнички будуть? – Вже спекла, моя
Знала б я, що мене чекає, то краще б вік дівувала. Згідно нашого звичаю, ми з нареченим «колядували» від хати до хати, запрошуючи родину на весілля. Коли приходили до його рідні, мене міряли такими прискіпливими поглядами, а трішки вже “веселенький” дядько сказав: «Федуню, ти такий козак, нівроку, а в твоєї дівчини ручки такі тоненькі, сама така в личко дрібненька. Що то за господиня буде»?
Історії з життя 0
В юності я була такою тоненькою й мініатюрною, що мене іноді називали Дюймовочкою. Та навіть і на другому курсі, хоч вже дещо підросла, була подібна на старшокласницю. Коли
Сім’я Петра Івановича була строгою: красуня дружина не працювала, доньок батько тримав у суворій дисципліні. Глава родини був великим начальником і нібито й гарним сім’янином, бо дім їхній був повною чашею всякого добра й достатку. Але, хоч усього було вдосталь, молодим дівчатам бракувало волі, особливо, студентці Аліні, що вже навчалася в магістратурі й зустрічалася з однокурсником Андрієм
Історії з життя 0
Якось Аліна повернулася додому пізно ввечері, тато ще не спав, чекав її, та й до півночі було ще далеко, і почав вичитувати доньці за спізнення, що не зателефонувала,
Михайло Григорович був успішним підприємцем. Він одружився, коли йому було ледь за тридцять зі своєю молоденькою секретаркою Ніною, в яку закохався до нестями. Дотепер він думав лише про роботу й кар’єру, про авто й будинок, а про одруження навіть не замислювався, маючи ще деякі плани щодо гарного відпочинку на морях-океанах. Та коли «любов неждано так нагряне, коли її ще й не чекаєш», як співається в пісні, то серцю не накажеш
Історії з життя 0
Михайло Григорович був успішним підприємцем. Він одружився, коли йому було ледь за тридцять зі своєю молоденькою секретаркою Ніною, в яку закохався до нестями. Дотепер він думав лише про
Спостерігаючи, в якій розкоші зростає одноліток її сина – Степанка – Марія просила Господа, щоб він став у майбутньому заможним і успішним. Вона десь начиталася від психологів про різні практики візуалізації і робили на великому аркуші аплікації з вирізок із глянцевих журналів: ось цей красень у костюмі від Діора – її син, це авто Мерседес належить її Степанку, а ось його розкішний будинок, його сім’я, що відпочиває на Мальдівах
Історії з життя 0
У великому місті жили дві жінки. Їхні чоловіки виявилися несумлінними сім’янинами й недбайливими батьками. Після народження дітей вони покинули дружин і не допомагали молодим мамам у вихованні синочків,
Ірина й Тетяна були подругами з дівочих літ. Вони працювали у відділенні зв’язку Укрпошти. Майже одночасно дівчата вийшли заміж, наступного року вони стали мамами своїх єдиних діток. Ірин син і Танина донька були однолітками, відвідували один садок, навчалися в одній школі. Але тоді жінки й уявити не могли, що після другого повноліття їхніх дітей стануть ще й свахами
Історії з життя 0
Ірина й Тетяна були подругами з дівочих літ. Вони працювали у відділенні зв’язку Укрпошти. Майже одночасно дівчата вийшли заміж, наступного року вони стали мамами своїх єдиних діток. Ірин
Пані Марія була чи не найкращою кравчинею-закрійницею в обласному центрі. Красива, заможна, успішна, вона нещодавно зазнала багато прикрощів від благовірного, що став уже колишнім. Класика жанру: пішов до молодшої на два десятки років. Як то кажуть, сивина в бороду – біс у ребро. Дружина йому вже не цікава, доньки одружені, живуть за кордоном, тобто нічого його вже не стримує, та ще й збудований ним розкішний будинок залишає їй, щоб тільки вона не претендувала на його будівельний бізнес
Історії з життя 0
Надвечір’я життя Марії Іванівни склалося, як у відомій притчі про несумлінного будівельника. А було це майже двадцять років тому, до пенсійної реформи. Пані Марія була чи не найкращою
Я терпіти не могла невідомості та невизначеності, тож якось увечері поставила перед чоловіком ультиматум: або ти мені розповідаєш, що в тебе з настроєм, або я беру сина та їду до своїх батьків, а потім подаю на розлучення. Боячись глянути мені в очі, Богдан тихо заговорив, як у священника на сповіді
Історії з життя 0
Я закохалася зовсім юною у молодого вчителя історії. Ще в дев’ятому класі вирішила після закінчення школи також вступати на історичний факультет, хоч із дитинства всім казала, що хочу
Вдома Інна заявила, що взагалі вступати не збирається, якщо мама так поводитиметься з її хлопцем, піде до Артема, а після її повноліття вони розпишуться. – Чи нам пороблено? – ділилася Марина наболілим зі своєю мамою. – Ти мене народила в сімнадцять, я Інну теж в сімнадцять. Я не знаю свого тата, донька свого ніколи не бачила, а тепер ще й зв’язалася невідомо з ким
Історії з життя 0
До неповних сорок років життя Марина Анатоліївна вже багато чого досягла: кілька років тому стала власницею меблевого павільйону, придбала трикімнатну квартиру, в якій проживала зі своєю мамою і
Переглядаючи мамині документи, Яся натрапила на заповіт на квартиру, а також на невідправлений лист у конверті
Історії з життя 0
В Ярослави не стало мами якраз тоді, коли вона її дуже потребувала. Місяць тому молода жінка пішла від чоловіка з маленьким сином Сашком, якому ще не виповнилося й

You cannot copy content of this page