Головна

mar

Моїм рідним від дідуся та бабусі багато чого залишилося в спадщину і з одягу, і з інструментів, і з старовинних меблів. Вони без жалю віддали в місцевий музей бамбетлі, креденси, різьблені скрині, тарелі, мовляв, їх так просять, так просять, до того ж ці речі вже вийшли з моди. Потім мама за безцінь продала або й просто так віддала раритетний Zinger, старовинні хустки, кептарі, запаски, крайки. Я надіялася, що вона хоч залишить мені вишиті сорочки, ґердани й сИлянки, але даремно, навіть не помітила, коли їх випросили в доброї тетки мої хитрі двоюрідні сестрички.
Історії з життя 0
Назвати сім’ю, в якій я зростала, бідною – це нічого не сказати. Тато й мама були з незаможних родин, які все-таки якось зводили кінці з кінцями, отже, і
Невістки сперечалися на кожному кроці, а свекруха Марися тільки те й робила, що ділила й ділила між синами свій маєток: поле, сад, баняки, казани, горщики, миски, горнятка, ложки, словом, все, що надбала з чоловіком і без нього, але догодити жодній не могла
Історії з життя 0
Матвій був гарним господарем. Він економив кожну копійку, що заробляв від продажу телят, картоплі, яблук і збудував велику хату на дві сім’ї, де мали жити сини, коли одружаться.
Мама й страви сама подавала, не хотіла допомоги, але свекруха все ж пішла на кухню. Я навіть уявити собі не могла, з якою метою. Мамина сваха, нахвалюючи її страви, пускала шпильки, що яблучко, тобто я, задалеко від яблуні відкотилося, що вчити мене ще та й вчити, аби тільки слухала, а то чомусь ображаюся, коли вона мене повчає.
Історії з життя 0
Усі статуси в моєму житті я сприймала на «ура». Хоч єдина в сім’ї донька, але росла, як трава. Батькам було не до мене: працювали далеко від дому, будували,
Лише на великі свята Яків просить зятів, щоб привезли його в гості, ненадовго, до старших синів. Потім піде на своє обійстя, де ніхто так і не живе
Історії з життя 0
Яків дуже пишався своїми трьома синами. Дві доньки сприймалися в родині, як прислуга: спекти-зварити, попрати-помити, в городі сапати-полоти. Яків вважав себе добрим батьком, і дочкам він нізащо б
У селі про цих сусідів говорили, що вони, як швидко сваряться, так швидко й миряться, але перемир’я в них триває недовго. Тож цікаві односельці, які свого під носом не помічають, а чуже під лісом бачать добре, особливо ті, яким скучно без сільських новин жити, чекали чергового лементу зі знайомої всьому селу вулиці. Але Вишиванюкам і Зварчукам було не до того: вони своїх дочок рік за роком заміж віддавали, весілля в наметах на своїх подвір’ях справляли. Тож без взаємодопомоги й добросусідських відносин не обійтися ніяк
Історії з життя 0
У справжніх сільських господарів, таких як Вишиванюки й Зварчуки, має бути все: від великої рогатої худоби до дрібної птиці, правильніше, до ще дрібнішої комашки, та не простої, а
Закохавшись у красуню ромської національності, Ілля взявся ознайомлювати її з українськими піснями, поезією, родинними звичаями й традиціями, щоб залюбити дівчину в українську культуру, переконати її вийти за нього заміж. І йому це вдалося, про що потім пожалів
Історії з життя 0
Закохавшись у красуню ромської національності, Ілля взявся ознайомлювати її з українськими піснями, поезією, родинними звичаями й традиціями, щоб залюбити дівчину в українську культуру, переконати її вийти за нього
Дмитро так закохався в Олену, що й дня не міг прожити без неї. Він, як власник охоронної фірми, оформляв договір про надання послуг кав’ярні, власницею якої вона була. Тоді й поклав на неї око. Його не зупиняло те, що жінка заміжня, і в неї є маленька донька. Їхній роман призвів до розлучення Олени з Костянтином і одруженням з Дмитром, який усиновив дівчинку та зобов’язався забезпечувати її до повноліття, про що була укладена офіційна угода.
Історії з життя 0
Дмитро так закохався в Олену, що й дня не міг прожити без неї. Він, як власник охоронної фірми, оформляв договір про надання послуг кав’ярні, власницею якої вона була.
Нова симпатія Ореста була дівчиною сучасних поглядів. Саме вона була ініціаторкою жити з хлопцем разом на орендованій ним квартирі, а також взяти в кредит житло, зробити ремонт, оформити іпотеку на її ім’я, а в заставу дати подаровану їй дідусем хату. Орест сумлінно сплачував внески, а жили на зарплату його цивільної дружини Вероніки, якої катастрофічно не вистачало.
Історії з життя 0
Старшокласник Орест ставився до молодшої від нього на три роки сусідки Лілі, як до сестри. Вона була така мініатюрна в свої тринадцять, ніби учениця молодших класів. Ще першокласницею
Антон вже готувався до демобілізації, коли Мар’яна, повідомила, що закохалася, що хотіла б його познайомити зі своїм хлопцем Олегом, щоб вони подружилися, почути його думку, послухати поради. Антон відповів, що у цій справі він не порадник, тим більше, познайомитися, потоваришувати з ним не вийде, так як підписує контракт на подальшу службу. Про контракт хлопець просто вигадав в останню хвилину, настільки був вражений звісткою, але згодом таки вирішив підписати
Історії з життя 0
Її життя до 25 років складалося щасливо, а потім, ніби хтось наврочив. Єдина донька заможних батьків, найкраща учениця школи, успішна студентка, перспективна працівниця юридичної фірми, бажана наречена, щаслива
І тоді, хто б повірив у таке, бабуся по маминій лінії, яка тільки що вийшла на пенсію, тайкома наскладала й напозичала грошей, зробила нову зачіску, купила зручний одяг і одного дня заявила, що завтра їде в Італію. Дідусь оторопів від цього сюрпризу. Виявляється, вона домовилася з донькою своєї приятельки, що поїде на її місце працювати доглядальницею. .
Історії з життя 0
Скільки себе пам’ятає, Вероніка мріяла побувати чи навіть жити в Італії. Те її захоплення почалося з дитинства завдяки подарованій бабусею книжці Джанні Родарі «Пригоди Цибуліно». Після народження молодшої

You cannot copy content of this page