18 серпня, приїхавши на роботу, я дізналася, що за наказом директора вже звільнена за відсутність на роботі без поважних причин
Я з раннього дитинства мріяла стати вчителькою. У початкових класах так легко і гарно вчилася, що моя незабутня перша Ольга Андріївна не могла перед батьками нахвалитися. Тато й
Володя згадав розповідь Ірини про дивне сновидіння напередодні повномасштабної. Вони тоді ще жартували, що не треба було піцою на сон грядущий ласувати, то й не наснилися б величезні птахи, що так лопотіли крилами, аж іскри сипалися з їхнього пір’я
Цей ранок для його родини виявився таким недобрим. І не тільки для них – дружини, доньки й сина, – всі на території в понад шістсот тисяч квадратних метрів
Моїм рідним від дідуся та бабусі багато чого залишилося в спадщину і з одягу, і з інструментів, і з старовинних меблів. Вони без жалю віддали в місцевий музей бамбетлі, креденси, різьблені скрині, тарелі, мовляв, їх так просять, так просять, до того ж ці речі вже вийшли з моди. Потім мама за безцінь продала або й просто так віддала раритетний Zinger, старовинні хустки, кептарі, запаски, крайки. Я надіялася, що вона хоч залишить мені вишиті сорочки, ґердани й сИлянки, але даремно, навіть не помітила, коли їх випросили в доброї тетки мої хитрі двоюрідні сестрички.
Назвати сім’ю, в якій я зростала, бідною – це нічого не сказати. Тато й мама були з незаможних родин, які все-таки якось зводили кінці з кінцями, отже, і
Невістки сперечалися на кожному кроці, а свекруха Марися тільки те й робила, що ділила й ділила між синами свій маєток: поле, сад, баняки, казани, горщики, миски, горнятка, ложки, словом, все, що надбала з чоловіком і без нього, але догодити жодній не могла
Матвій був гарним господарем. Він економив кожну копійку, що заробляв від продажу телят, картоплі, яблук і збудував велику хату на дві сім’ї, де мали жити сини, коли одружаться.
Мама й страви сама подавала, не хотіла допомоги, але свекруха все ж пішла на кухню. Я навіть уявити собі не могла, з якою метою. Мамина сваха, нахвалюючи її страви, пускала шпильки, що яблучко, тобто я, задалеко від яблуні відкотилося, що вчити мене ще та й вчити, аби тільки слухала, а то чомусь ображаюся, коли вона мене повчає.
Усі статуси в моєму житті я сприймала на «ура». Хоч єдина в сім’ї донька, але росла, як трава. Батькам було не до мене: працювали далеко від дому, будували,
Лише на великі свята Яків просить зятів, щоб привезли його в гості, ненадовго, до старших синів. Потім піде на своє обійстя, де ніхто так і не живе
Яків дуже пишався своїми трьома синами. Дві доньки сприймалися в родині, як прислуга: спекти-зварити, попрати-помити, в городі сапати-полоти. Яків вважав себе добрим батьком, і дочкам він нізащо б
У селі про цих сусідів говорили, що вони, як швидко сваряться, так швидко й миряться, але перемир’я в них триває недовго. Тож цікаві односельці, які свого під носом не помічають, а чуже під лісом бачать добре, особливо ті, яким скучно без сільських новин жити, чекали чергового лементу зі знайомої всьому селу вулиці. Але Вишиванюкам і Зварчукам було не до того: вони своїх дочок рік за роком заміж віддавали, весілля в наметах на своїх подвір’ях справляли. Тож без взаємодопомоги й добросусідських відносин не обійтися ніяк
У справжніх сільських господарів, таких як Вишиванюки й Зварчуки, має бути все: від великої рогатої худоби до дрібної птиці, правильніше, до ще дрібнішої комашки, та не простої, а
Закохавшись у красуню ромської національності, Ілля взявся ознайомлювати її з українськими піснями, поезією, родинними звичаями й традиціями, щоб залюбити дівчину в українську культуру, переконати її вийти за нього заміж. І йому це вдалося, про що потім пожалів
Закохавшись у красуню ромської національності, Ілля взявся ознайомлювати її з українськими піснями, поезією, родинними звичаями й традиціями, щоб залюбити дівчину в українську культуру, переконати її вийти за нього
Дмитро так закохався в Олену, що й дня не міг прожити без неї. Він, як власник охоронної фірми, оформляв договір про надання послуг кав’ярні, власницею якої вона була. Тоді й поклав на неї око. Його не зупиняло те, що жінка заміжня, і в неї є маленька донька. Їхній роман призвів до розлучення Олени з Костянтином і одруженням з Дмитром, який усиновив дівчинку та зобов’язався забезпечувати її до повноліття, про що була укладена офіційна угода.
Дмитро так закохався в Олену, що й дня не міг прожити без неї. Він, як власник охоронної фірми, оформляв договір про надання послуг кав’ярні, власницею якої вона була.
Нова симпатія Ореста була дівчиною сучасних поглядів. Саме вона була ініціаторкою жити з хлопцем разом на орендованій ним квартирі, а також взяти в кредит житло, зробити ремонт, оформити іпотеку на її ім’я, а в заставу дати подаровану їй дідусем хату. Орест сумлінно сплачував внески, а жили на зарплату його цивільної дружини Вероніки, якої катастрофічно не вистачало.
Старшокласник Орест ставився до молодшої від нього на три роки сусідки Лілі, як до сестри. Вона була така мініатюрна в свої тринадцять, ніби учениця молодших класів. Ще першокласницею

You cannot copy content of this page