Віта знала, коли її життя повернуло не туди. Вона сотні разів думала про те, що варто б щось виправити і тоді, може, в її житті все б пішло набагато краще, але вона ввесь час відтягувала той момент, щоб все виправити
Дотягла вона до п’ятдесяти років, без радості, вірних подруг і люблячого чоловіка. Вона все питала долю за що та з нею так обійшлася, адже Віта була геть звичайна,
Свекруха тоді називала мене останніми словами, але я й слова не могла сказати проти, бо розуміла її, я сама не своя ходила поки Сергія не привезли, до останнього не вірила, що його нема
– Ти квартири захотіла, ти його на заробітки послала! Через тебе все це сталося! Я розумом розуміла, що вона не права, але слова вкарбувалися мені в серце. Тому
Я вчинила по совісті і не розумію, чому мій чоловік так відреагував. Я сподівалася, що він навпаки, скаже, що я виросла в його очах, що він довіку буде мені вдячний. А тут ні, взяв речі і пішов
Мені п’ятдесят один рік, а моєму чоловікові п’ятдесят два, у нас двоє дорослих дітей і взагалі наче нормально ми живемо. Знаєте, між нами вже більше дружні стосунки, ніж
Я іншого результату й не сподівалася і ще й доньку попереджала, що не варто аж так довіряти подрузі і коханому. Але, що до моєї доньки й досі не дійшло – от де для мене загадка. Та вона таке учинила, що я думаю чи все з нею добре
Мала моя донька подругу, яка як причепилася, до неї в молодших класах, то так всіх подруг і розігнала, що тільки вона була і більше нікого, хоч моя Настя
Хоч я дуже люблю і шаную свою бабусю, але її приклад мене аж з себе вивів. Та як взагалі тут можна таке порівняти? Мама каже не звертати увагу, бо бабуся в такий час жила, але я не згодна, бо завжди на першому місці має бути людська порядність, а вона дивися, ще буде адвокатом мого чоловіка
Сталося зі мною те, що й не сподівалася – мій тихий і спокійний чоловік має когось на стороні. Я була готова повірити у будь-що, але ж не в
Не скажу, що я дуже горджуся своїм вчинком, але для мене головне, що син зберіг родину, а як невістка в таке повірила, то хіба в тому моя вина? Все ж на добре обернулося!
Невістку свою я люблю, знаючи мого сина, то вона найкраще, що з ним могло трапитися. У нас двоє чудових онуків, вона біля них, мов та горлиця в’ється, в
Цар ходив на її вистави, а шанувальники випрягали коней з її карети і везли її самі з виступів, зізнавалися в коханні на вулицях і засипали квітами, а вона все життя кохала одного чоловіка, який вертався до неї і знову йшов
Ця історія про видатну акторку Марію Заньковецьку та актором і режисером Миколою Садовським. Любов до сцени Марії привив батько, він сам організував хор і виступав перед гостями, всі
Те, що Микола мені одразу запропонував вийти за нього заміж я сприйняла з подивом, адже в мої сорок вісім років чого я тільки не наслухалася, але такої пропозиції не чула. То не модно, то треба притертися характерами, то навіщо спішити, то коханню не потрібні умовності
А тут зустрілися кілька разів і все – Микола сказав, що давай одружимося і будемо готуватися до весілля. Ці слова мене наче засліпили, я вам от руку на
Як людина лінива, то нема різниці чи вона міська чи сільська, вона тобі буде тягнути і викручуватися, мов той вуж на пательні, але не зробить. То й не дивно, що я стала так робити, адже хотіла аби син був щасливим
Привів Ігор невістку з міста, ще хлопчисько, тільки закінчив училище і вже дружина в хаті. Я б може щось і казала, але син був таким щасливим, що я
В одній багатій родині з’явилася на світ улюблена і довгождана дитина – спадкоємець їхнього багатства. Вирішили назвати дитя Леонідом, як спартанського царя
– Він буде головним у нашій справі, хай звикає бути завжди головним. Так вони вже дитину любили, що й не зважали, що забагато йому дають та мало питають,

You cannot copy content of this page