Мені сорок п’ять років і за законами жанру я живу з котом, якому вдячна за те, що не самотня, адже саме він знайшов мені чоловіка. А почалося все з того, що я проспала на роботу.
Я дуже пунктуальна людина, а тим більше, що я бухгалтер на фірмі, який має показувати, що все під контролем. Та й характер у мене такий, що я все
Спитала я доньки, як у неї справи, а так як давай жалітися, то я аж хрестилася. А як себе згадала в її роки, то й сльози на очі навернулися, які ми різні покоління і за все я вдячна Богові
– Маринко, як справи, дитино, – питаю я звичне в єдиної доньки. – Ой, мамо, та не питайте, проблема на проблемі! Та скільки може те все на мене
Сестри не було на маминому ювілеї і мене це дуже заділо, бо я знала причину і для мене вона виїденого яйця не вартує, а Тоня дозволила собі не прийти на таке важливе для мами свято. Я вирішила її провчити, але де ж я знала, що все так обернеться
Тоня, моя молодша сестра, їй зараз сорок один рік і вона в пошуку себе і щастя, як то кажуть. Я лиш на два роки від неї старша, але
В п’ятдесят я залишилася без житла, а все через те, що не довела тодішню справу до кінця. Думаю, що якби тоді все зробила як слід, то й жила б якщо не краще, то спокійніше – це точно
За Павла я вийшла заміж, бо ж треба вийти заміж. Я не красуня якась, приданого не маю, працюю на фабриці і батькам по господарству допомагаю. Отак гуляли компаніями
Я тоді не думала про наслідки, коли вигадувала ту історію, а що я мала робити, коли дитина питала мене про тата? Та й те фото вже було таке старе та заяложене, що я себе на ньому не впізнавала, а тут чужа людина
Моя історія банальна – покохала я хлопця на практиці літній, замерехтіли нам зорі, запахли трави, защебетав соловейко… Місяць пролетів, ми роз’їхалися по домівках, а я зрозуміла, що при
Не люблю я їздити до чоловікових родичів в гості, люди вони не погані, ні, мене добре приймають і дітей наших, але те, як дорога супроводжується коментарями чоловіка, мене виводило з себе
– Ти бачила, який Галя стіл приготувала? І то все вона не купила в магазині, як ти, а своїми руками приготувала, тому так і смачно було. – А
Я б так ніколи не вчинила, якби моя свекруха мене не наштовхнула на цю думку, то чому вона тепер стоїть з таким витягнутим лицем? А я що – дякую їм обом за урок, що свекрусі, що моєму чоловікові, колишньому чоловікові
Ми з Олегом зустрічалися, були закохані, він гарно освідчився і ми вирішили одружитися. Олега виховувала лише його мама і мене прийняла наче нормально, навіть сказала, що ми можемо
Подруга мені подякувала за те, що я її хату обновила: «Дорожче продам, тому ти розраховуй всього на кілька місяців тут пожити». Може, в інших обставинах, я б і обурилася, але після того, що я пройшла, то я змовчала.
Коли я лиш приїхала до цієї хати в невеликому селі, то вона була без вікон, з побитим шифером, заросла кропивою і ще й затхла. Мені хотілося сісти назад
Я з чоловіком життя прожила, а слова доброго не чула. Ні подяки за дітей, ні за смачну вечерю чи прибрану хату, чи якесь ніжне до мене звертання
Думаєте, що це неможливо? А вас самих коли останній раз чоловік ніжно називав на ім’я? Я теж була певна, що все у мене як у людей, але той
Це був момент, коли рішення потрібно було прийняти, і я відчула, що маю рацію в своєму проханні.
Ми з Іваном одружені вже п’ять років, діток поки у нас немає і хоч наше життя не було простим, ми намагалися побудувати родину, засновану на любові та взаємоповазі.

You cannot copy content of this page