– Та кому ти треба з двома дітьми, – казав мені чоловік, коли я вкотре була невдоволена відсутністю зарплати і пізнім приходом.
Коли я ще була молода, то думала, що й справді, кому я така треба? Ні роботи, ні талії, добре, що мій ненаглядний Тарас робить мені таку милість і
Поштарка дала мені в руки газету, а тоді й листа і хитро усміхнулася. Я здивувалася, хто б то міг бути. Адже у мене нема далеких родичів, та й хто тепер листи пише, але, коли побачила адресата, то зблідла. Таку й застав мене Іван, коли зайшов до хати, він був хмурий і все вже знав
– Що будеш робити, – спитав він мене. А я й не знала, що робити, як і тоді, сорок років тому… Писав мені Петро з служби дуже гарні
Мама мене вчила, що жінка має вийти заміж і бути берегинею, тому я так успішно закинула своє захоплення і радо вийшла заміж.
Але, що робити далі, мама тільки туманно сказала – притиратися характерами. Я бачила, які стосунки в мене в родині, тому вважала, що зваривши борщ і виправши в тазу
Такого я натворила, що мало онука не втратила, геть забула, що я не мама, хоча мій план мав успіх, але Надія виявилася справжньою мамою і я рада, що помилилася в ній.
Я не вважала, що мій Денис пара Надії, бо вона була дуже гарна, розумна, а мій син звичайний роботяга, як не на будові, то на розвозі. Дуже вже
Та я просто мусила подивитися на кого мене той святенник проміняв! Як до мене, то ні-ні, бо лиш дружини не стало, що люди подумають. А тут навіть на чуже село поперся, лиш би не говорили
Дивлюся, а вони за ручку, немов ті голубки. Я сама не своя стояла. А ви б так не почувалися, якби рік часу на нього витратили, а тут такий
Мій чоловік гуляв, а я дуже старалася цього не помічати
Вдень казала собі, що пора щось робити, вирішити раз і назавжди, щоб зажило, загоїлося і жити далі, але ввечері думала, що десять років ми разом і кому я
Я думаю, що жінка має пройти через ці етапи, коли хочеш кохати, далі хочеш бути коханою, а вже потім стаєш лупати скелю під назвою «полюбити себе», витесуєш з каменю себе кохану і потім все життя милуєшся.
У мене багато гарних і успішних подруг, але вони зізнаються, що так і не розуміють, що то таке «полюбити себе». Я теж не знаю і тільки взяла в
Чи ви помічали, що як тільки в родині стається щось, то одразу все сиплеться на купу і здається, що нема тому ради і вже нічого неможливо вернути як було, неможна склеїти. Скільки сил я прикладала аби тримати вкупі ці розбиті шматочки, що не мала й часу подумати – а чи варто?
Я вийшла заміж з кохання, чоловік гарний, робота і черга на квартиру. На світ з’явився синочок Андрійко, далі нова квартира і ми просто раділи життю. Через чотири роки
На наступний день у мене мала бути реєстрація шлюбу, як мені подзвонив мій давній друг і сказав те, що я мріяла почути двадцять років
– Я люблю тебе, Оксано, люблю. І любив з першого курсу, просто не знав цього. Не виходь за нього. – Ти підеш з родини?, – спитала я і
Не могла й подумати, що не маючи дітей, знайду щастя в онуках. Що поставивши крапку на особистому житті, знайду шкільну любов.
Я з чоловіком прожила разом двадцять сім років і наче щасливо, але тепер я сама пожинала наслідки наших рішень. Ще коли ми були обоє, то не так відчувалося

You cannot copy content of this page