До цього все йшло і я не розумію, чому сусідка тепер сидить у мене і хлипає. Але мені не повертається язик сказати цій жінці це вголос, але ж робити щось треба.
Мої сусіди були люди дуже добрі, ні разу мені не відмовили з сином посидіти чи позичити солі, хоч ми й були різні за віком, але вони мали сина
З сусідськими дітьми ми не дуже й дружили, бо вони були міські: туди вони не підуть, бо батьків не попередили, жаб ловити не будуть, бо вони милі, в сусідський сад лізти не будуть, бо можна купити яблука і нащо лізти
Одним словом, міські, що дорівнювало для нас – нудні. Хоч я таємно любила старшого Василя. Але навіть моя любов не могла пережити того, що він відмовився змагатися переплисти
Може хтось своє перше кохання й не пам’ятає, а я от не можу забути, але геть не від виру позитивних емоцій. Може, через це в моєму житті все так і склалося, бо я ніколи не могла забути тих слів, які мені були сказані.
Моє дитинство було на початку дев’яностих, наче всі ми були однаково бідні. Але вже тоді люди деякі вибивалися в світ, звідти привозили кольорові цукерки і одяг. Такі діти
Ніколи б не подумала, що в мої шістдесят п’ять років, до мене отак залицятимуться і добре, що я таки дослухалася до свого серця, а не до розрахунку.
Я народилася в селі, але все життя свідоме прожила в місті і тільки після того, як пенсія почала на носі майоріти, ми з чоловіком почали думати про те,
Я прийшла до подруги, як зазвичай, на життя пожалітися: чоловік ігнорує, діти не слухаються, на роботі дістали
А вона слухала-слухала, а тоді мені й каже: – Знаєш, Ірино, я тут вичитала одну фразу, яка мені не дає спокою цілий день. І думаю, що то відноситься
Мені видавалося природнім, що я маю піклуватися про чоловіка і дітей, що я маю в цьому знаходити радість і не розуміла, як це може стомлювати? Коли ти готуєш чи робиш щось для людини, яку любиш, то це в задоволення! А, коли тобі ще й усміхаються вдячно і обіймають – то ось тобі й відплата.
Для мене не було важко готувати три різні види страв для чоловіка і дітей, не важко їм нагадувати за їхні графіки, перевіряти уроки і слідкувати за зовнішнім виглядом.
Я б ще дуже довго чекала, коли Олексій наважиться піти з сім’ї, але того вечора він був особливо відвертим в поясненні чого цього ніколи не станеться
Олексій був старшим за мене на п’ятнадцять років і видавався мені таким харизматичним і романтичним, від одного його погляду мені завмирало серце. Дуже швидко наші взаємини переросли в
На верху почулися кроки, рипнули двері, далі кроки по сходах і зупинилися біля моїх дверей. Довгі роки я не відкривала двері, але цього разу я вирішила впустити колишню подругу в свою квартиру.
– Його не стало, – опустила голову літня жінка. – Проходь, – відказала я і запросила її на кухню. Вона знову говорила про своє, жалілася, що так їй
Так мені перед подругою незручно вийшло! Я ж хотіла як краще, адже сама в другому шлюбі з вдівцем і не шкодую, а тут такий чоловік господарний та пропадає, то чому б не спробувати?
Мені п’ятдесят вісім років і вже п’ять років я одружена вдруге, і дуже щасливо. Так, я не хотіла заводити нові стосунки, бо всі навколо мене переконували, що то
З Ігорем Михайловичем у нас були суто робочі стосунки доки його молодший син Владислав не пішов в мій клас. Наше містечко невелике і з чоловічого колективу тільки Ігор Михайлович та вчитель географії, якому вже під шістдесят, тому увага до них посилена.
Всі ми знали, що наш директор невдало женився і виховував сам сина Олега, який був у випускному класі, а тут в перший пішов його названий син Владислав, якого

You cannot copy content of this page