nat

– Дивися, йти не хотів, казав, що не мав з тобою нічого! А я кажу – ти май мужність з сином познайомитися, двадцять років хлопцеві!, – бубніла мама,

– Що мені робити? Як це ти йдеш? – Йди на роботу для різноманіття, а не тягни з мене гроші і взагалі тягнеш мене донизу. Ця розмова була

Прокинулася з такою думкою – які діти, такий і батько. Так мені було гірко від усього цього, а сон тільки мені додав жалю. Та самі посудіть – тридцять

– Тут є моя частка в квартирі і я маю право тут жити! Я аж дар мови втратила. Я на цю квартиру в Італії заробляла і її частка

Чоловік мій працював в конструкторському бюро і поки приносив замість зарплати туалетний папір та горошок, то наче ще можна було жити. Але потім все розформували і він опинився

Та й не вірила я, що вернеться її онука. Надто вже вони негарно вчинили з бабусею. Але як я помилилася! Мала Марія єдиного сина Петра, хороший хлопець і

Я любила чоловіка, а він любив себе. Ось так можна описати мій шлюб, який тривав на хвилиночку – десять років! За цей час я тримала в чистоті хату,

Мені було сорок, коли Антон почав вже дуже ретельно на роботу прибиратися, їздити у відрядження і ходити дуже замріяним. Я жінка з уявою і наполегливістю, тому скоро зрозуміла

Мій Руслан таким не був, він гарно за мною упадав, носив мою сумочку, а тепер не хоче сміття винести, але ж я сама винна, бо сиджу вдома і

Мені тоді було дванадцять і мами не стало, батько більше не приходив. Я не розуміла чому, мені ніхто не пояснював та й в кого було питати, якщо бабуся