Всю дорогу з заробіток я уявляла, який вираз буде в чоловіка та дітей, коли я стану на порозі, де ж я знала, що лиця не буде на мені!
Їхала я на заробітки аби ми купили собі квартиру, власну, свою, найкраще гніздечко для нашої родини. Я втомилася їздити з однієї орендованої квартири на іншу, пакувати ці величезні
Син звичайнісінько зайшов до хати, наївся, потім втулився в монітор і я зрозуміла, що як нічого не зроблю, то нічого в моєму житті не зміниться! А мені вже роки великі підходять, вже шістдесят один рік. На кого я сина залишу?
Сусідка мені підказала перевірений «рецепт», але я довго не наважувалася так зробити, бо ще вірила, що він сам когось собі знайде. Далі думала, що може у знайомих є
Кожну весну повторюється одне й те саме, якесь помутніння спадає на мою матір, я називаю його «поклик землі». Мама перестає чути, що я їй кажу, вона бачить перед собою лише відра і рядочки, але найбільшим стимулом є сусіди
Кожну весну повторюється одне й те саме, якесь помутніння спадає на мою матір, я називаю його «поклик землі». Мама перестає чути, що я їй кажу, вона бачить перед
В свої сімдесят дев’ять не маю я спокою, хоч наче про людське око живу з рідними людьми і всі до мене добре ставляться. Онук вдячний, що я йому квартиру віддала, а син вдячний, що жінка його більше не пиляє, що не може з молодою невісткою на кухні ужитися. Одна я, виходить, якась незадоволена і ось чого
Мій син все життя на власну квартиру працював, коли молоді були, то жили у нас. Тоді знаєте, не було такої моди на оренду квартири, бо тих квартир багато
Коли чоловік запропонував розійтися, то я страшенно втішилася. Мені було важко прийняти самій таке рішення через моїх батьків, але проживши отак п’ять років я все ж розуміла, що цей шлюб нікуди не веде.
Це був мій другий шлюб, тому я старалася з Богданом не робити тих помилок, що були з Андрієм, моєю шкільною любов’ю. Ми одружилися з Андрієм на першому курсі
Я готова була відпустити чоловіка з миром до нового кохання, але не після тих слів. Як це взагалі можна було таке вимовити? Як про таке можна було подумати? Я такого вже просто подарувати не могла!
Жили ми з Сергієм в злагоді двадцять один рік, двоє діток, вже вчаться, в хаті достаток, я стараюся завжди для чоловіка щось смачне приготувати. Їздимо відпочивати на озера
В свої п’ятдесят я вважала себе перспективною нареченою і не бачила нічого дивного в тому, що за мною Ігор так гарно залицявся, не скупився ні на ресторани, ні на квіти. Ну, чекайте, у мене й квартира своя і машина, діти прилаштовані, адже не даремно я двадцять років в Італії пропрацювала
Чоловіка свого першого покинула я, адже не відчувала, що він мене підтримує в тому, щоб мати щось своє. Він був цілком під впливом його матері, яка ладна була
Я відмовила Миколі не через наше минуле і думаю, що не можу пояснити йому це, бо він стоїть і кліпає очима, адже у нас і кохання було наче в романах, а тепер ми обоє наче самотні і я не хочу його приймати.
Ми закохалися один в одного ще студентами. Це було на літній практиці, гурба молоді, вогнище і пісні під гітару і його жагучий погляд. Він мені давно подобався, але
Нерівність між мною і Богданом була з самого початку, але де я думала, що він мене бере заміж лише для одного! А тепер ще й мене крайньою зробив.
Я з звичайної родини, у нас вдома не було хоромів. А мама й тато працювали на заводі і жили в квартирі, яку дали ще бабусі. Звичайна родина. А
Пройшло двадцять років і чоловік став у мене на порозі, не думала я, що все там у нього так закінчиться, адже він вірив, що проживе все життя з коханою.
– Заходь, – сказала я і впустила його в наш дім, – Обідати будеш? – Так, дякую. Чоловік наминав мій суп з фрикадельками, а я дивилася на нього

You cannot copy content of this page