Багато років тому я опинилася в такій ситуації, що почала сумніватися чи взагалі мої батьки хочуть мені добра.
Родичі і друзі замість того аби спрямувати свій осуд на мого чоловіка, вчепилися до мене. Ви собі можете таке уявити? – Ви така гарна пара, – говорили одні.
Довго мене носили по селі, що я таке з чоловіком учинила, але я не мала сили більше чути поговір за спиною, тому те, що я зробила, то найменше з того, що хотіла. Чи сумувала я за дітьми – аякже, але ні за чим не шкодую.
Ми з Олегом познайомилися в профтехучилищі, я сирота, тому дуже хотіла аби у мене була родина, чоловік і багато дітей. Олег запевняв мене, що він так само хоче
Чи то я вже геть розуміння не маю, чи то мені син хоче памороки забити, бо таке вже мені каже, що я цілу ніч не можу заснути від тих думок та спогадів. Невже я справді його обділила?
У мене двоє дітей і я завжди працювала і жила заради них. З чоловіком у мене стосунки були не дуже, бо він любив і в чарку заглянути, але
Мама склала заповіт на фактично чужих людей, бо цю родину я ніколи в житті не бачила. Але не це мене зачепило, а те чим мама виправдовувала своє таке рішення, адже до чого тут гроші?
Моїй мамі сімдесят сім років і вона з великої родини, крім неї є ще четверо братів і сестер, всі вони роз’їхалися по світах і тільки мама залишилася в
Я хотіла зробити якнайкраще для доньки, бо знала сама, що таке не мати свого кутка та поневірятися в гуртожитках. А в результаті не мала від доньки подяки, хіба від любки мого чоловіка, але я вже про те не хочу знати.
Квартиру ми з Антоном отримали на початку восьмидесятих і я була така щаслива, що не передати словами, нарешті свій куточок, своя кухня і ванна. Нікому не побажаю жити
Я не розумію, що я такого сказала, щоб у моєї майбутньої свекрухи так полізли брови вгору. Вона глянула на Артура дуже багатозначно і не дивно, що після цього я більше їх ніколи не бачила
Мені було вісімнадцять років, коли я пішла вчитися в обласний центр. Там я познайомилася з одногрупником Артуром, якого дуже сильно покохала. Мені здавалося, що між нами взаємна любов.
Я завжди була татовою донечкою, мала з ним секрети і ми обоє не любили маму. А навіщо її любити, коли вона вічно нічим не вдоволена – то грошей нема, то я взуття порвала, вічно свариться, а далі хлюпає носом.
Ми з татом в такі моменти переглядалися і підморгували один одному. Навіть, коли я виросла і почала вже більше розуміти маму, я все одно її любила менше, ніж
Я справді написала тоді йому це, адже вірила в наше кохання, думала, що він просто заплутався, але зробить правильний вибір. Ми з Віктором познайомилися на роботі і я одразу в нього закохалася, але він не звертав на мене уваги.
Подейкували, що він підбиває клинці до доньки шефа, але я не слухала ці плітки. Для мене Віктор був принцом на білому коні, який просто зараз зачарований, але чари
Мені не було совісно, я з роздратуванням чекала, коли вона вже перестане за своїм кавалером побиватися, адже у неї була і буду я – її донька. Навіщо нам ще хтось?
Батька свого я не знала і мама завжди була зі мною одна, ми звикли до того, що ніхто не порушує нашу ідилію. До того дня знайомства. Звичайно, що
Не хочу вірити, що в результаті все зводиться до душевного спокою. Що за нісенітниця? Невже квіти, зірвані біля дороги мають так само цінуватися, як дорогий букет за дві тисячі гривень?
Тепер приїхала в наше село, хоч би й наступні п’ятдесят років сюди ні ногою, але час такий, що треба думати чи перезимую в місті. І так співпало, що

You cannot copy content of this page