Головна

nat

– І не повчай мене! Ніколи не хочу бути такою, як ти!, – слова вилітали з доньки і попадали в ціль, – Що ти знаєш про стосунки, що наговорюєш на Колю? Сама скільки секунд заміжня була?
Історії з життя 0
Я опустилася на крісло і дивилася в одну точку. Коли дев’ятнадцять років тому я робила вибір мати дитину і самій її ростити чи наново шукати щастя, то я
Тепер я розумію, чому син не зізнався, але я рада, що хоч так виправив ситуацію. Була й тут моя вина, але ж хто знав, що все так повернеться? Я ж завжди хотіла для своєї дитини якнайкраще.
Історії з життя 0
Ми остаточно забули за село, коли не стало моїх батьків. Максим з радістю їздив до них на канікули аж до дев’ятого класу, був ціле літо і навіть не
Молода була от і ляпнула тоді, думала, що попереду у мене велике кохання, а чоловік що? тільки в очі заглядає та догоджає, а сам гайки крутить і нічого більше в житті не хоче. Ще б пак – на всьому готовому. Не те, що я – з самого дитинства треба було за себе стояти, бо ж ніхто не допоможе, а клюнути завжди раді
Історії з життя 0
Коли я була мала, то ще нічого не розуміла, але далі слова і шепіт чи наголос «Ти дивився, яка у них донька росте, хто б міг подумати», зрозуміла,
Я думаю, що в такому віці вже не пасує отак за руки триматися, бо ніби ми не знаємо, що то за пара така, наче ніхто не знає, що Миколу жінка вигнала, а Марія така м’яка, що й такого прихистить. То нащо так виставлятися аби людям очі мусолити?
Історії з життя 0
Та я молода була, то не брала чоловіка, ще раз – чоловіка, за руку, бо то як би на таке видовисько люди дивилися? А тут вуса сиві, як
А що я могла подумати, на хвилиночку, коли мій чоловік несе на руках чужу дитину, а молода дівчина біля нього аж світиться від щастя? Подумати лишень, що двадцять років моєї вірності проміняні на можливість мати спадкоємця? Чому так?
Історії з життя 0
Коли чоловік вернувся додому, то я намагалася прочитати на його обличчі хоч якісь ознаки того, що ми вже більше не родина і ось він встане та піде збирати
Й досі не розумію, чому не розгледіла Сашу краще, не зрозуміла його суть, а помчала квартиру продавати. На що я надіялася? Захотілося нарешті зажити в радості та щасті, напевно того.
Історії з життя 0
Ми з моїм чоловіком Сергієм жили добре і навіть дуже добре, бо він був начальником в газовій конторі, грошей було і знайомств не бракувало. За кілька років ми
Яка дивина, що зараз ті самі люди, які ще двадцять років тому говорили мені про мою доньку та онука, тепер геть іншої співають, не надякуються, а що вони мені тоді «наспівчувалися» один Бог знає.
Історії з життя 0
Ще б пак, адже новина яка – вчительчина донька принесла в подолку та ще й не від українця. Гриміла новина на всі села й до району котилася і
Якби я вам сказала, що до шістдесяти років ніде не працювала і мене забезпечував чоловік, то ви б подумали, що я жінка якогось олігарха. Але насправді все зовсім не так, хоч я старалася біля чоловіка так, як коло багача, а от що отримала взамін.
Історії з життя 0
Заміж я вийшла молодою і привела на світ четверо дітей, чоловік все життя проробив на заробітках, але за кордон не виїздив, все по великих містах – Київ, Одеса,
– Та що ви, мамо, не плачте, ми на наступні вихідні ще приїдемо, – каже донька, а онучки мене по личку гладять та цілують.
Історії з життя 0
– Не сумуй, бабусю, ми скоро приїдемо, – кажуть, а я вже на всі голоси, а як пішла на город, то вже й не стримувалася. – Помічники мої
Коли ще була надія, то наче між нами все було добре, але результати чітко показали, що причина в мені. І поява на порозі його колеги з вже випираючим животиком не забарилася
Історії з життя 0
Ми з Олегом жили п’ятнадцять років разом і якось про дітей не задумувалися. Спочатку були молоді, бо одружилися після інституту, тому ще не хотіли мати купу обов’язків, хотіли

You cannot copy content of this page