nat

Ми з чоловіком були в шлюбі сімнадцять років, як я вважала, сімнадцять щасливих років. Син – підліток і семирічна донечка, своя квартира, машина і стабільна робота. Те, що

У затишному двоповерховому будиночку жила звичайнісінька родина. Олена та Ігор були щасливим подружжям, яке нещодавно відсвяткувало свою п’яту річницю шлюбу. Ігор працював інженером на місцевому заводі, а Олена

Вона ще говорила, а я згадувала, як же щасливо я жила в цій родині. Молодша-найсолодша? Якби не так! Завжди перша і найкраща була моя сестра Надія, мамина і

Чоловіка свого першого Івана я дуже любила і щаслива була дуже з ним. Жили ми в кооперативній квартирі і виховували донечку. Кімнатку йому дали від заводу, де він

У мальовничому селі на заході України живе неймовірна родина моїх сусідів. Вони мають великий, затишний будинок, який оточують квітучі сади та зелені поля. У цій родині завжди панували

Ми з Валерієм познайомилися в інституті і закохалися. Поки були в місті, то я була на своїй території і хлопець до мене ставився з якимось захопленням. Цілував мої

Оленка – моя єдина донька і занадто ми її з чоловіком любили та догоджали, бо чому тоді у неї виникло стійке твердження, що любити, то обов’язково щось давати,

– Та квіточки для тебе, дитино рву, – кажу дитині, а на зятя вже так зиркаю, що в іншого б і земля з-під ніг пішла, а той наче

Мені зараз сорок вісім років і настала пора вертатися до свого коріння – до села, діти скоро своє життя влаштовуватимуть, а нам з чоловіком буде місце в селі.

Я все життя з чоловіком прожила в батьківській хаті і ми все життя будували власну. А поки будували, то й пристарали четверо діток, яких я безмежно люблю: двоє