nat

Скільки років пройшло, а я все себе питала – а що було б, якби… І тільки тепер знайшла відповідь на своє запитання. Історія почалася з того, що в

– Ти що в якійсь вірі?, – питають вони мене і так ще дивуються, коли я заперечую. А все через те, що я ніколи не сяду за стіл,

Мама навіть таке вже сказала, що мені сміятися захотілося: – Та як він когось має, то йому перейде, буд мудра і перетерпи. Як я могла їй пояснити, що

Сестра моя була проти того аби я жила з чоловіком на пенсії у мами, вона й при мені їй говорила: – Мамо, нащо ви її приймаєте? Вони міські

Отож, мені було сорок дев’ять років, коли я наважилася таки на цю авантюру – друге заміжжя, сумно мені, бачте було, на дивані лежати та кота гладити, а тут

Ми з подругами зібралися на черговий дівич-вечір, адже, що на ті сорок вісім років, ще молоді і повні сил. Отак нагуляємося, ковтнемо свіжого повітря і назад до буденності,

Я була гарна, справді, але у нас в селі багато гарних дівчат, конкуренція була дуже висока, а хлопців гарних на пальцях порахувати. Але я ще той характер мала,

Я була певна, що Зоя мені заздрить, а як ні, коли завжди в курсі всіх наших справ і ще й повчала мене все життя, то те не роби,

Мені сорок сім років, і собі жила, як жила: робота, магазин, дім і на вихідні дача в свекрів. Діти вчаться, вдома рідко, життя моє без потрясінь і негараздів,

Може, я не така мама, строга чи вимоглива, але моя донька ніде себе не могла знайти: ні на роботі, ні в житті, ні хобі нема, ні чоловіка. Отак