nat

– Вже вісімдесят п’ять дідові, – каже моя мама, – Вже п’ятий рік без баби Марії живе і ще в доброму здоров’ї. Треба йому буде знову молока та

То я вам розкажу, що самі здивуєтеся. Я вийшла заміж в село і була щаслива, бо село у мене завжди асоціювалося з бабусею, її лагідною усмішкою, теплим хлібом

Тепер я шкодую, що моя Маринка росла «безпроблемною» дитиною, тихою і врівноваженою, вдома сиділа і книжки читала. Сама вступила на державну форму навчання і я тому несказанно тішилася,

Спочатку я подумала, що він має рацію, адже діти наші виросли, до шерсті маю чутливість, тому домашніх улюбленців нема. Залишився один чоловік. Але тут було щось не чисто.

Отож, перший мій чоловік через два роки де й дівся, тільки дитину по собі залишив. Мати моя замість того аби помогти мені, то тільки на голову капала. –

Ганна Олександрівна справила на мене враження дуже доглянутої жінки і знайомство пройшло в кафе, бо вона не хотіла морочитися з гостиною. – Галю, я не хотіла ні квартиру

– Дивися, йти не хотів, казав, що не мав з тобою нічого! А я кажу – ти май мужність з сином познайомитися, двадцять років хлопцеві!, – бубніла мама,

– Що мені робити? Як це ти йдеш? – Йди на роботу для різноманіття, а не тягни з мене гроші і взагалі тягнеш мене донизу. Ця розмова була

Прокинулася з такою думкою – які діти, такий і батько. Так мені було гірко від усього цього, а сон тільки мені додав жалю. Та самі посудіть – тридцять

– Тут є моя частка в квартирі і я маю право тут жити! Я аж дар мови втратила. Я на цю квартиру в Італії заробляла і її частка