Головна

nat

Донька стояла на порозі, а я не знала чи плакати мені чи радіти. Пройшло п’ять років, як вона вирішила будувати своє життя без мене, не згадувала й натяком, а зараз стоїть і як кине мені фразочку, від якої мені зовсім вже не хочеться її радо приймати
Історії з життя 0
– Тут є моя частка в квартирі і я маю право тут жити! Я аж дар мови втратила. Я на цю квартиру в Італії заробляла і її частка
Коли мені хто ставив в докір, що я поїхала на заробітки, коли дитина була ще така маленька, то у мене є лише одне пояснення – дев’яності
Історії з життя 0
Чоловік мій працював в конструкторському бюро і поки приносив замість зарплати туалетний папір та горошок, то наче ще можна було жити. Але потім все розформували і він опинився
Я не хотіла брати в Марії гроші на зберігання, бо це тільки лишній мені клопіт. Та посудіть самі – жінка вже в літах, забуде скільки мені дала, а потім я буду мати клопіт і свої докладати.
Історії з життя 0
Та й не вірила я, що вернеться її онука. Надто вже вони негарно вчинили з бабусею. Але як я помилилася! Мала Марія єдиного сина Петра, хороший хлопець і
«А як зараз прийде чоловік, а я така?» – ця думка вертілася в моїй голові зранку і до ночі, тому я й зробила те, що зробила. Чи шкодую? Так і дуже, але за іншим.
Історії з життя 0
Я любила чоловіка, а він любив себе. Ось так можна описати мій шлюб, який тривав на хвилиночку – десять років! За цей час я тримала в чистоті хату,
Я – та жінка, що пробачила і не пошкодувала. Думаю, що це не так залежало від мене, моє вибачення, як від того наскільки чоловік був зацікавлений в тому аби повернути нас з сином.
Історії з життя 0
Мені було сорок, коли Антон почав вже дуже ретельно на роботу прибиратися, їздити у відрядження і ходити дуже замріяним. Я жінка з уявою і наполегливістю, тому скоро зрозуміла
«Мій чоловік таким не був», мабуть так кожна жінка думає, коли розуміє, що те, що відбувається в родині зовсім вже переходить всі межі, але що ж робити? Якщо шукати винного, то ж це точно ти сама. Мало старалася, мало намагалася, мало робила, мало, всього мало.
Історії з життя 0
Мій Руслан таким не був, він гарно за мною упадав, носив мою сумочку, а тепер не хоче сміття винести, але ж я сама винна, бо сиджу вдома і
Саме від бабусі я почула, чому батько не приходить більше після того, як мама лягла в стаціонар. «Давно треба було тобі сказати, ніякий він тобі не батько!, – відповіла вона, – Як матері не стане, то у мене й лишишся, тому ні на кого не надійся, а лише на мене!»
Історії з життя 0
Мені тоді було дванадцять і мами не стало, батько більше не приходив. Я не розуміла чому, мені ніхто не пояснював та й в кого було питати, якщо бабуся
Так, я залишила дворічну доньку на маму і подалася до чоловіка в Англію, але де ж я знала, що мама прийме таке несправедливе рішення
Історії з життя 0
Ні, вона мені тоді казала подумати і не обирати чоловіка, але я їй сказала: – Мамо, там Василь сам вже три роки, я й так можу його втратити.
Я нікого особливо в своє сімейне життя не посвячувала, особливо подруг, але таку подію втаїти ніяк не можна було приховати. Розумієте, я радше змовчувала, коли мене питали, як моє життя, всі думали, що у мене все просто чудово
Історії з життя 0
Дев’ятнадцять років разом з чоловіком, діти, гарна робота, маю хобі і з подругами зустрічаюся, зафарбовую сивину вчасно і ще нічого на свій вік. А тут наче все вмить
– Як ти мене не послухаєшся, то я тебе знати не хочу. Що про мене люди подумають, – чулося мені від мами, – Року по чоловікові нема, а вона он що затіяла!
Історії з життя 0
Справді, ще й року не минуло, а я вже заміж виходжу і в свої сорок вісім років не чую й тіні докору, мені вже байдуже на мамине «будь

You cannot copy content of this page