Я з маленького містечка, де купити житло, то щось схоже на купити космічний корабель, бо зарплати маленькі, а ціни високі. Коли ми одружувалися з Романом, то мріяли лиш про одне – мати власну квартиру, хай не нову, але свою. Тоді будинків будувалося дуже мало і ми могли розраховувати лише на вторинне житло
Довго ми радилися з Романом, що ж нам робити, бо я дітей приводити на світ в орендованій квартирі не планувала. Тоді й виникла ідея аби ми разом поїхали
Мама дуже спокійно сприйняла звістку про те, що у мене не може бути дітей: – Це навіть чудова новина, – сказала вона,- я б сама хотіла таке мати, бо тільки через те, що твій батько наполіг, у нас з’явилася ти
Це щира правда і я це знала чи не з пелюшок. Тато дуже хотів дівчинку, а мама не хотіла більше мати дітей, адже вона вважала, що уже є
Ми з чоловіком одружені п’ятнадцять років і всі ці п’ятнадцять років моя свекруха мною незадоволена: її син худне і перепрацьовує, а я тільки росту в шир та запустила квартиру. І ось знову вона прийшла до нас зі своїми каструльками і контейнерами та почала розмову про те, що Кирило останнім часом дуже схуд
– Дитино, ти відколи собі на плечі висадив Марину, то ти ніколи смачно й не поїси. Ти подивися, що вона готує! Та таке псові не даси! А діти
Відколи син одружився в столиці, то він до нас додому приїздив лише раз, коли знайомив з нареченою. Вона мені одразу не сподобалася, бо поводилася, мов неврівноважена дитина – там комар, тут кропива, там болото
Не знаю, чи то вона так хотіла аби її від цього мій Василько врятував чи це от така людина. Але як ти вже маєш в планах вийти заміж,
Ми з чоловіком не витримали й вихідних у родині моєї єдиної доньки! Я не розумію, як вона могла так змінитися, адже вона росла з нами до двадцяти семи років і вже в тому віці, коли чітко має розуміти, де добре, а де зле
Не скажу, що у мене немає бабусі в селі, але коли то все було. Я тільки раз пам’ятаю, як мама мене привозила до бабусі і я не хотіла
Коли люди дізнаються, яка у нас з чоловіком різниця у віці, то починають собі всілякого надумувати, але я так скажу, що краще жити з адекватним чоловіком, а все інше не рахується
Коли я з Петром зустрілася, то мені було тридцять чотири, а йому п’ятдесят. У нас обох були сім’ї, у мене двоє дітей десяти та п’яти років, а у
І матері казати не хочу, але й поза увагою поведінку сестри теж не залишу, бо це вже за межею допустимого. Вибачте, але я теж жива людина, а не лише донька
Я не скажу, що я була надто дорослою, коли тато покинув маму, мені було років десять. Але я чомусь взяла собі до голови, що мамі треба допомагати. Сестрі
Свекруха знову приїде до нас посидіти з дітьми, але знову повторюється ситуація, від якої мені аж щелепу зводить. Чому вона не розуміє елементарних речей, коли їдеш до когось на кілька днів, то подумай про себе в цьому домі
Доходить до того, що я вже згідна лишати свою чотирнадцятирічну доньку за старшу, бо бабуся з собою не може дати ради, а що про дітей казати. Мій чоловік
В свої сорок п’ять років моя сім’я складалася з донечки Світланки і собачки Люсі. На момент, коли доля поставила той складний вибір, мені було сорок чотири роки, з яких десять років я вже була розлучена.
З чоловіком сталася та банальна пригода, що й з усіма – виявилося, що той заради кого я вимивала квартиру, вичитувала рецепти в кулінарних книгах і робила йому масаж
Коли я була молода, то полюбила одного хлопця та так, що за його ясними очима нічого більше не бачила, всьому вірила, що він мені розказував, що обіцяв, літала на крилах від щастя. А потім він зник
Де я не шукала, кого не питала – нема і все. Тоді телефонів не було, щоб подзвонити, він завжди сам до мене приходив та вів гуляти з гуртожитку.

You cannot copy content of this page