nat

– Посидимо усі як треба, а хто захоче то піде в хату та полежить, а там діти по вулиці будуть бігати, а в ресторані що? Сиди, мов патик

Я дуже любила Костю, так сильно, що не бачила того, що його мати проти мене, не бачила того, що й Костя дається любити, а не любить мене, адже

Ми з сином вже роки перебуваємо на роботі в Італії і я вже не маю бажання вертатися в Україну. Не мала до недавнього часу. Справа в тому, що

А у мене на це є дуже просте пояснення – не так просто вийти заміж з дитиною, щоб і сина твого любили і, щоб ти не була посеред

З дому я пішла у вісімнадцять років і більше з мамою не говорила, а вона й не робила ніяких спроб порозумітися, бо вважала, що зробила для мене все

Хлипкий мій Іван, ой хлипкий. Тільки шістдесят виповнилося, а він вже згорбився та сили не має, добре, що хоч зарплата добра, бо він у мене екскаваторник і то

– Чого туди всяких водити! – Ба, але ж ми тільки в одній кімнаті сиділи, бо в інших і підлоги нема. – І що? Буде потім всім розказувати,

Мені сорок шість років і я давно живу без чоловіка, весь побут, всі проблеми від поламаного крану і нової москітної сітки – це все на моїй голові, а

І я була молода і вірила в кохання в хаті з лободи, але то, коли ви двоє, то ще можна не звертати увагу де ти живеш і що

– Сину, збрехала в такому, то й по життю брехатиме. Знала я таких, дівчаточок з села, які всіма силами хотіли зачепитися в місті. Тільки не всім щастить вийти