nat

– Чоловіки приходять і йдуть, а сім’я – то навіки і мені шкода, що ти нас проміняла на задубілі шкарпетки. Все почалося з моменту нашого з Ярославом весілля,

– Тому вже досить тут жити і живи бозна-де, але не тут. З мене досить! Можу я в своїй сімдесят вісім років хоч на мить побути в спокої?

Донька у нас одиначка і ми все робили для того аби вона була щаслива, змалку я її водила на всілякі гуртки аби вона себе проявила, щоб вміла гарно

З Борисом я познайомилася, коли мені було сорок п’ять років і я тоді була самотня, а Борис дуже велемовним, казав, що от-от розійдеться з жінкою, просто треба трохи

Треба ж, тридцятьь років пройшло, а він і далі смішно сутулить плечима. Якби я була нафарбована і в новому пальто, то неодмінно б його наздогнала і спитала про

Все у мене було як у всіх: вчилася, одружилася, працювала. але так сталося, що моя робота рахувалася наче престижною, наче шанованою, але на практиці не приносила ніяких грошей.

Це була дуже заманлива пропозиція, але я все одно не хотіла нікуди їхати від мами і від тата. – Людо, там тобі буде добре, – обіцяла мама, –

– Що ти так це попускаєш? Має твій Павло когось, а ти й рада? – Як когось? У нас же онуки! – Господи, ти як нинішня! Сама не

Аж дивно, що Олег мене впізнав через тридцять років розлуки. Тоді, мені, юній студентці, кавалер з міста видавався просто принцом на білому коні. Гарний хлопець звернув на мене

Я не кинулася в кохання з усього маху, а почала придивлятися до коханого. Адже, почуття можуть швидко пройти, коли людина в побуті себе проявить. Тому я не відмовилася,