Мама все своє здоров’я і статки поклала на родину мого брата, а на схилі літ вирішила, що доглядати її маю я
Брат мій молодший за мене на десять років і був маминою та татовою втіхою і все вони робили для нього, а про мене було таке ставлення, що я
Родина чоловіка мене не приймала хоч що би я не робила. Я не розуміла, чому так, адже мої батьки були робітничої професії, як і батьки Романа. Те, що я не відзначалася якоюсь красою, то ще нічого не означало, бо красу в важку хвилину не покличеш на допомогу
Але вже як Романова сестра Ліда губи копилила, коли приходила в гості до нас, як вже вона в очі мені казала, що міг її брат і кращу мати,
Я дуже кохала свого чоловіка і найбільшим моїм страхом в житті було його втратити. Саме тому я багато чого не говорила Вадиму, коли мені це було неприйнятно, закривала очі на його слова і вчинки, вважала за краще перепросити, навіть, коли була права
Чоловік знав це і тим користувався на повну, а я дозволяла, бо не хотіла його втратити. В такому стані догоджання і потакання чоловікові я прожила перших десять років
Я рада, що донька мені пробачила мій обман, хоч мала повне право забути дорогу до мене та брата
Мій син розвивався як усі діти, але потім щось пішло не так і виявилося, що він живе в іншій реальності і навіки залишиться маленькою дитиною, в кращому разі
Моя давня подруга і кума по сумісництву всі роки свого шлюбу була переконана, що така поведінка її чоловіка говорить про те, що він її сильно любить. Хоч я на початках їхніх ще стосунків намагалася сказати інше, але вона тоді й чути не хотіла
– Просто ти сама в мого Ромчика закохана от і хочеш аби його покинула! Не дочекаєшся! Я мусила закрити рота, щоб зберегти остатки дружби. Розумієте, я не знала,
Я з радістю покинула свою родину, як тільки мені виповнилося вісімнадцять років. Жити в родині, де люблять і леліють тільки молодшу доньку – це не витерпить і найкраща донька в світі, а я такою не була.
Мама з татом не дуже й переживали за це, бо ж тепер вони можуть себе повністю присвятити Інні, а я ж не пропаду, бо у мене «характер», який
Слова батьків все ще мене зачіпали після стількох років, але я точно розуміла, що вони не є справедливими, бо я й так росла без їхньої любові, то й після п’ятдесяти теж проживу
Я не знаю чи то моє покоління таке було, але я рідко в кого зі знайомих бачила люблячих батьків. Які віддавали дітям всю душу. Найчастіше батьки приходили втомлені
Скільки років на світі живу, а все не знаю, де та міра любові: засильно любиш – зле, замало любиш – зле, а помірно любити – то не про любов, бо вона завжди надмірна.
Були у мене сусіди, пара стареньких, які ходили завжди попід ручку, бо вже вік такий, що треба триматися один за одного буквально. Я називаю їх старенькими, але вони
Я побачила колишню однокласницю і очі свої забула! Я її ще в школі розкусила, а тепер лиш підтвердила свою думку – така видряпається з будь-якої халепи
Я була старостою класу і активісткою, доки до нас не приїхала ця Наталя, бо її батьки розійшлися і мати переїхала в батьківську хату з дітьми. Звичайно, що всі
Обпеклася я в житті так сильно, що була б і віру втратила в любов, якби не той випадок, який змінив моє життя, бо хто його знає, якби воно склалося, якби я вчинила задумане
Мені зараз п’ятдесят вісім років, а тоді було двадцять один і я працювала на великому підприємстві. Молода була і дуже мені хотілося мати вже кохання всього життя, тому

You cannot copy content of this page