Син завжди був годувальником у нашому домі, я не могла забезпечити нас на вчительську зарплату і виручали хіба подарунки від батьків у вигляді продуктів, бо тоді й з ними було сутужно
Славкові тоді було вісімнадцять і він мав або вступати в виш, або щось робити з армією. Але ні на те, ні на інше грошей не було. Тому він
Мій чоловік дуже добре знав, що має вміти жінка, але от що має при цьому вміти чоловік, якось змовчував. Ще, коли ти молода та повна ілюзій, все сімейне життя тримається на твоїй рожевій уяві про чоловіка, про теперішнє і про майбутнє
Проте, прозріння таки наступає, хай вам п’ятдесят сім і ви п’ять хвилин тому ще методично терли буряк на терці, а вже от вас осінило – що ж робить
Донечка була у мене єдиною і балуваною дитиною, найкращі іграшки, найкращий одяг, дорогі репетитори і вступ на омріяний факультет
Завжди думала, що вона у мене красуня і розумничка, але, коли вона привела свого викладача і сказала, що кохає його і вони одружуються, я просто втратила дар мови.
Не пройшло й пів року, як ми видали заміж доньку, як мені стало зле кожного ранку, на солоне тягнуло і на оселедець зі сметаною. Наче ситуація очевидна, але виявилося, що всі мали свою думку щодо того, що робити далі
Мені сорок років і Марічку ми з чоловіком привели на світ десь після випускного. Батьки наші були в шоці, і ми також, але процес вже було не спинити.
На яку авантюру з мамою пішов мій чоловік, що ви собі не уявляєте! Це ж треба бути таким лінивим аби отак все перекрутити. Проте, результат вийшов таким, що хоч стій, хоч падай
Ми завжди жили в цій трикімнатній квартирі в центрі міста. Вона нам дісталася ще від дідуся, там жила мама з татом, а тепер живемо ми з чоловіком і
В один момент не стало ні чоловіка, ні сина і ще й подруга сипить сіль на рану: – Ти ж сама синові світ зав’язала, чоловіка тримала під каблуком. А тепер що? Живи раз ти така мудра та всезнаюча
То хіба це подруга? А те, що я була зі своїми чоловіками строга, бо ж вони були такі наче діти безпорадні, все їм подай та принеси. Чоловік на
Я овдовіла в сорок років, на руках троє дітей і невідомість. Мусила надіятися лиш сама на себе, бо хоч бабусі й дідусі першу пору допомагали, але потім перестали, адже у кожного свої проблеми
– Шкода, доню, що ти головою не думала, коли на третю дитину наважувалася, – казала мені мама рідна, – А так би ще з двома якийсь пенсіонер та
Ми з Раєю познайомилися на заробітках в Польщі, а далі так здружилися, що вже собі разом планували куди їхати далі, щоб виручати одна одну і орендувати одну квартиру
Обидві ми мали проблеми з чоловіками. Я поїхала, бо треба було доньці заробити на навчання, бо чоловік пішов до іншої. Отак жили-жили, а потім, коли потрібна підтримка суттєва,
У нас з чоловіком все було добре, направду, все. Разом зі школи, разом будували хату, разом ростили сина. Все в хату, все в родину – так всі думали про мого Андрія і він таким був. Не було такого, що він затримався на роботі і не подзвонив, не було такого, що їде попри магазин і не спитає чи не треба чогось
Я в свою чергу старалася тримати все в чистоті та в ситості. Всюди встигала – і хлопцям своїм їсти приготувати, і біля дому квітники ростити, і на роботу
Так, наче ніхто про Наталку до того не знав і не чув і ото вона вперше почула від мене. Очі округлила, вибігла, яка чутлива
А що до неї все село переходило, то так і має бути? То я маю втратити пам’ять і розум? Не такої нареченої я хотіла для сина, але ж

You cannot copy content of this page