Найбільше я переживала за реакцію мами на те, що Святослав мене покинув. Просто не минуло й двох років після нашого пишного весілля і батьки ще кредит віддають. Але те, що сказала мама мене аж в піт кинуло
Ми з Святославом полюбили один одного, як мені тоді видавалося щиро і навіки-вічні. Я дуже хотіла аби моє кохання було красивим і воно таким і було. Бачили б
Як це «покинь чоловіка»? Я пакети не викидаю, а подруга мені таке радить! Є і є, як комп’ютерний стіл у нас в квартирі, хоч комп’ютера нема вже роки. Навіщо його викидати – ще колись знадобиться
Звичайно, Валерій, мав би вже мені давно знадобитися, але він вирішив, що він бездоганно виконує роль чоловіка – керує жінкою, тому в його житті нічого міняти не треба.
Я вже звиклася з тією думкою, що як нема великих бажань, то й нема великих розчарувань. Нікого не любиш, значить, ніхто тебе й не підведе, не втече до молодої і гарної, а не такої коренастої, як я. Але одного разу таки мені підбив нечистий аби я себе зареєструвала в соціальній мережі і фотографію свою через фільтри прикрасила, там талію звузила, про будинок і машину наплела
Ну, як наплела, попросила Світлану сфотографувати себе біля її дому, далі за рулем її ж машини… І ще написала, що з міста. А що люблю? Та я й
Коли я вийшла на пенсію, то перший тиждень не виходила з хати взагалі, трубку не брала ні від кого і двері нікому не відкривала
Через тиждень мій спокій порушив звук пили, яким вирізали замок. Я була просто ошелешена тим, що за цим стояла моя вже доросла донька! – Мамо, я думала, що
Росла я собі з мамою і росла, навіть не задумувалася над тим, що все може змінитися. Ми просто були одна в одної: я в мами, а вона в мене
Правда, мама завжди шукала щастя, як я чула з уривків всіх розмов, які вона вела: – Ой, Ларисо, не маю я щастя, але треба знайти. – Не з
Слова бувають сказані так, що вже потім нічого не вернути. Хочеться сто разів перепросити, але ж ти сказала це, ти так думала, ти це зробила, дороги назад нема!
Є, коли ще жива людина, між якою у вас ці слова. Мама була двірником, зранку замітала вулиці, щоб ніхто не бачив, а потім вела мене в садок чи
Я була проти того, яку невістку привів мені син в хату. Мало того, що з бідної родини, то ще й виявилася ні на що не придатною! Навіть малюка здорового не вдалося на світ привести!
Син прибіг до мене, щоб я йому гроші позичила, бо в дитини ще щось з очима. – А я тебе просила! Я тобі казала, що не треба з
Я випадково прийшла до сина в гості і очам не повірила. По тілу поповз холодок, бо надто те все було мені знайоме, але й як діяти я теж знала
Отож, я час від часу навідуюся до сина в гості і скажу вам, що раптові візити свекрухи не такі вже й погані. Ось, наприклад, мій призвів до того,
Ми розцілувалися з Марійкою, наче старі подруги і ще п’ять хвилин жебоніли про онуків і дітей, ціни та погоду. Отак збоку й н скажеш, що колись ми були найзапеклішими суперницями.
Марійка була артистка з самого дитинства, завжди гарно одягнена і перша на святкових вечорах, гарно виводила мелодію і усміхалася. «Яка мила дівчинка, точно буде артисткою», – думали всі.
Я сто разів ходила попри цю вітрину і просто не бачила. А того дня, коли з чоловіком порівну розділили важкі пакети, я прозріла, бо по-іншому не можу описати те, що сталося. Я побачила сукню у вітрині.
І не просто сукню, а таку сукню, про яку мріють темними одинокими ночами, коли в житті було «якби». Така сукня, яку вдягають хіба на червону доріжку, а не

You cannot copy content of this page