Я, як дізналася, що син мій до Гальки ходить, то не могла себе стримати. Ще від минулого публіцтва не відійшла, а тепер нове на носі.
– До неї пів села по ночах лазить, а ти женитися, – я вже слів не добирала. – Мамо, мовчіть, – казав мені син і ховав очі, свої
І треба було мені захотіти тої романтики? Мало мені було в житті негараздів, то ще й це мені в голову приплило. А чого ж мало не приплисти, якщо й мені хочеться аби чоловік з квітами в зубах дерся до мене сходами
Отак надивишся таких фільмів і йдеш корову доїти, бо сільська романтика отака. Був у мене чоловік, але в тридцять два роки вирішив піти від мене до іншої. Переїхав
П’ятнадцять років тому я була на збереженні і в палаті було ще вісім жінок, кожна зі своєю долею і надією. Світлана була старша за нас, але вела себе дуже немудро і я їй не раз про це казала
– Що ти бігаєш, тобі ж сказали лежати! Нікуди твій чоловік не дінеться, а передасть щось, то через прохідну. Геть тобі як дитина – то до вікна, то
І сміх і гріх – не вгодила молодим з квартирою. Оце подяка від невісточки: «Ви будете порушувати мої особисті кордони». Та кому вони треба, але раз так, то я й не наполягаю
Не роби, як то кажуть, добра. Вже роки я їжджу в Італію на заробітки, спочатку була по кілька років, а тепер їду тільки на кілька місяців, щоб не
Звичайно, що я не хотіла свекруху доглядати після недуги, я ще молода жінка, щоб собі руки зривати перевертаючи її та перевдягаючи. Для цього є спеціальні люди та заклади, тому вони там ще краще зроблять, ніж рідні. І не треба казати про «рідних», бо я свекруху рідною не вважала
Я навпаки, дивувалася, як жінка може так за село і землю триматися, бо хоч вона й жила в приватній частині міста, але умудрялася город садити. Порпалася в глині
Коли чоловік запропонував пожити поки у батька, бо мами не стало і йому одиноко, то я погодилася. Але я й гадки не мала, що мене чекає!
Свекор мав характер важкий аби не сказати гірше. Вставав він о п’ятій годині, шаркав ногами по підлозі, гупав, кашляв і гримав дверима. Я прокидалася і вже не могла
Коли в притулку для тварин я тикнула пальцем на облізлу однооку кішку, мене не зрозуміли. Я ж з виду така вся доглянута і приємна, а тут така кішка! Але я маю одну причину
Про кішку я подумала зовсім випадково, коли стояла на світлофорі і чекала, коли ж нарешті загориться зелений. На людей не було чого дивитися, бо кожен дивився в телефоні
Всі рідні і далекі мали свою думку стосовно того, що у нас нема дітей з чоловіком. Бабусі були певні, що ми Богу не молимося, батьки в тому, що я або він «браковані», друзі, що то все дурниці і ми мало стараємося. А от думку про те, що нам робити ми один у одного не питали
Так, абсурд, але чи хоче він дітей чи не хоче, що я думаю – ми цю тему старанно оминали всі ці десять років. Ми були чомусь утверджені в
Не по добрій волі я вернулася до материного дому. Характер у моєї мами ніколи не був лагідним. Вона з тих людей, які на все реагують рівно, і на добре і на зле
Я розумію, що мама стомлювалася на роботі і по господарству, тепер це розумію, але все одно, невже так треба багато часу аби пригорнути до себе дитину і поцілувати?
Чим старшою я ставала, тим більше непорозуміння було між мною та мамою. Вона ввесь час казала мені, що я маю нарешті злізти з її шиї, а коли я збирала речі, то їй раптово ставало погано і я мала її глядіти
Такі гойдалки були для мене не новиною, адже вона так робила все життя з татом, а тепер і мною. Батько не витримав швидше і сказав, що йде. Думав,

You cannot copy content of this page