nat
Скільки себе пам’ятаю, у нас на подвір’ї завжди була будова, рух, гамір. Бабуся ввечері молилася: «Коли то всьо вже скінчиться?». А мені було весело гратися в піску, бо
Коли ми з чоловіком одружилися, то пішли жити до його батьків. Костик міський, хвалився, що має трикімнатну квартиру в центрі міста. Звичайно, що я його полюбила не за
Я була навчена, що треба бути з людьми ввічливою, а моя професія цю навичку подвоювала, бо я працювала в бібліотеці. Мені здавалося, що я однаково привітна з усіма
Той день почався невдало і так само успішно й продовжувався. Якби мій чоловік дізнався, що я зробила, то би ніколи такого не схвалив, але від того вчинку мені
Коли й цього разу мама попросила віднести сусідці молоко, то мене аж пересмикнуло. – Мамо, та скільки можна цій людині добро робити? Вона хіба вам дякує за те,
Як я не старалася, але довірливих стосунків між мною і донькою не було. Я ростила її сама, вийшла заміж на першому курсі і вже чекала дитину. Але шлюбу
Коли моєму батькові було п’ятдесят років, то він вдруге одружився. Я була не проти, адже мама й так номінально рахувалася за дружину, бо роки працювала в Італії і
Бачили б ви очі чоловіка, коли я йому сказала, що тепер я нарешті куплю собі пальто і черевики, раз він вийшов на роботу? – Навіщо тобі пальто, ти
Коли я вперше побачила Віктора в тітки, то лиш одна думка майнула – ось тепер так і буде надалі, лише такі чоловіки, і такі зустрічі. Я розуміла, що
Надто пізно я зрозуміла, що подруга не від щирого серця зробила мені добро. Але на моє щастя, я почула підказку в її словах і вдало цим скористалася. Але