Головна

nat

На яку авантюру з мамою пішов мій чоловік, що ви собі не уявляєте! Це ж треба бути таким лінивим аби отак все перекрутити. Проте, результат вийшов таким, що хоч стій, хоч падай
Історії з життя 0
Ми завжди жили в цій трикімнатній квартирі в центрі міста. Вона нам дісталася ще від дідуся, там жила мама з татом, а тепер живемо ми з чоловіком і
В один момент не стало ні чоловіка, ні сина і ще й подруга сипить сіль на рану: – Ти ж сама синові світ зав’язала, чоловіка тримала під каблуком. А тепер що? Живи раз ти така мудра та всезнаюча
Історії з життя 0
То хіба це подруга? А те, що я була зі своїми чоловіками строга, бо ж вони були такі наче діти безпорадні, все їм подай та принеси. Чоловік на
Я овдовіла в сорок років, на руках троє дітей і невідомість. Мусила надіятися лиш сама на себе, бо хоч бабусі й дідусі першу пору допомагали, але потім перестали, адже у кожного свої проблеми
Історії з життя 0
– Шкода, доню, що ти головою не думала, коли на третю дитину наважувалася, – казала мені мама рідна, – А так би ще з двома якийсь пенсіонер та
Ми з Раєю познайомилися на заробітках в Польщі, а далі так здружилися, що вже собі разом планували куди їхати далі, щоб виручати одна одну і орендувати одну квартиру
Історії з життя 0
Обидві ми мали проблеми з чоловіками. Я поїхала, бо треба було доньці заробити на навчання, бо чоловік пішов до іншої. Отак жили-жили, а потім, коли потрібна підтримка суттєва,
У нас з чоловіком все було добре, направду, все. Разом зі школи, разом будували хату, разом ростили сина. Все в хату, все в родину – так всі думали про мого Андрія і він таким був. Не було такого, що він затримався на роботі і не подзвонив, не було такого, що їде попри магазин і не спитає чи не треба чогось
Історії з життя 0
Я в свою чергу старалася тримати все в чистоті та в ситості. Всюди встигала – і хлопцям своїм їсти приготувати, і біля дому квітники ростити, і на роботу
Так, наче ніхто про Наталку до того не знав і не чув і ото вона вперше почула від мене. Очі округлила, вибігла, яка чутлива
Історії з життя 0
А що до неї все село переходило, то так і має бути? То я маю втратити пам’ять і розум? Не такої нареченої я хотіла для сина, але ж
– Мамо, я при надії, а ти мене виганяєш на вулицю? Я не вірю, що чую таке від тебе!!!, – донька була не в собі від почутого, як і я від сказаного, хоч ці слова казав мій рот, а мій мозок вже кілька років складав цю промову.
Історії з життя 0
Я росла в бідній родині, де знали, що таке нужда, тому допомагали один одному, як тільки могли. Бувало, що ми приїжджали в гості до бабусі, де вже була
Я знала, що цей момент рано чи пізно настане і Марта Пилипівна таки прижебонить до мене з тортиком, щоб «поговорити». Знаю я ті розмови, знаю! Не одна мені вже всі вуха проговорила, яка у них гарна доця чи онучка. Але Пилипівна трималася до кінця, вірила, бачте, що її онучка таки собі когось людського знайде, а то ж ніяк
Історії з життя 0
Вся надія на мого онука, а він в мене ого-го! Хоч Ромчикові лише тридцять один. Але я вже капітально взялася до його особистого життя, бо хто, як не
Кажуть, що пір’їнка може зламати найміцнішу річ, а побутова сварка може на роки роз’єднати найдорожчих людей. Так сталося й у нас і я довгі роки не розуміла, чому донька ні телефонує, ні пише, ні приїжджає. Я ж вкладала у неї душу, серце і мрії
Історії з життя 0
Вона у нас була єдиною дитиною, ледве я її вимолила в Бога. Вже й надію була втратила. Тому для доньки все було найкраще: годували по кілька свиней, щоб
Коли робиш комусь наперекір, то не дуже думаєш про те, що пройдуть роки і будеш жаліти, що наробила. Будеш сидіти перед вікном сама і думати, чого ж то доля так повернулася, обманула ти саму себе чи доля тебе
Історії з життя 0
Були ми з подругою просто нерозлучні, разом в школу, разом в училище, разом на танці. Гарна була Галя, очей від неї не могли відвести, а я ж на

You cannot copy content of this page