Мами не стало, а я до тата лащуся, хочу аби він мене обійняв і заспокоїв, та де там: – Ти мені тут сліз не розводь!, – каже, – Нема матері от і живімо далі
Зараз мені шістдесят і я впевнено можу сказати – та думка, яку я відчула малою дев’ятирічною дівчинкою, вона підтверджувалася протягом життя. Якщо до тебе погано ставляться, то як
Колишній чоловік недавно розсмішив просто до сліз. Виявляється, його новій дружині він не потрібен як особистість! Боже, яка неймовірна новина!
– Їй треба лиш мої гроші, тільки й мови про те, що треба для дитини купити і все найкраще та найдорожче, бо наша донечка тільки найкращого і заслуговує!
Мамо, він нічого не знає, думає, що я дівчина і готовий зі мною одружитися. Як я йому скажу, що маю донечку? Він багатий і, може, з часом, я йому зізнаюся
Я своїй доньці тоді сказала, що вона робить найбільшу помилку в своєму житті, але ж хіба вона буде слухати мене, коли вже стільки осуду наслухалася за своє коротке
Так дратують такі недолугі запитання: «Ну як ти?» і вираз такий сердобольний, наче готові тобі пів світу прихилити, але от просто зараз цікаво, як ти там, ще не ку-ку після розлучення
– Нічого, все буде добре, – примудряються втішати інші, але таке враження, що вони тобі просто погрожують – тільки попробуй тут ходити без чоловіка і тішитися життю, то
Я з чоловіком пробувала по-всякому: по-доброму і по-злому, нічого не допомагало. Тоді я й наважилася і сказала, що так більше не буде
Я – та жінка, яка наважилася перервати коло знецінення себе в своїй родині. Але й зараз в сорок років я не маю спокою, бо чоловік уміло смикає за
Не можу вам описати, яка мене взяла злість від побаченого. Хоч син і стверджує, що батько змінився, але я бачу, що переді мною той самий чоловік, який був сорок років тому – лінивий і самозакоханий
Так, я ту помилку з заміжжям зробила сорок років тому, гарним був Павло от і думки не виникало, а як же ж з ним жити. Мама мене попереджала,
Мала я в носі таку дружбу! То кличе мене подруга, бо не може собі ради дати з чоловіком, то проганяє, бо я на нього наговорюю. Та ти вже, жінко люба, визначся!
Ми з Мартою товаришуємо з університету і скоро буде двадцять років, то я рахую дата визначна і про щось говорить! Вона з чоловіком своїм лиш п’ятнадцять років разом,
– Сину, – плачу я в трубку, – Ще ніхто не женився через миску борщу! Дитино моя люба, протримайся ще трохи, мама їде! Я їхала якнайшвидше, як тільки могла, але не встигла!
Я лиш на рік поїхала за кордон грошей заробити, як мого сина одразу до рук прибрали! Мій Василько вже й на жінок не дивився, бо ж сорокатрирічний кандидат
Перевезли ми речі і тут Віктор мені цілий список викатав, що я маю в його хаті робити: все мити за собою ще й насухо витирати
В свої сорок я не хотіла заміж аби за кого. Наїлася я життя в гуртожитку і мівіни запареної. Отак кращі роки свого життя викинула на нікому не потрібне
Вирішила я на ту Марину подивитися і принесла Петрові обід. Той мало не впустив інструменти, коли я його ніжно покликала їсти: – Петрику, я тут недалеко проходила, то й обід тобі занесла
В моїй родині не заведено було говорити про щось, обговорювати, ділитися новинами чи переживаннями… Для цього у мами були куми, а в тата друзі. Тато приходив з роботи,

You cannot copy content of this page