nat

Пізнє моє каяття, ой пізнє. Та я вже зараз нічого назад повернути не можу. Я все своє життя пропрацювала на керівній посаді. Керувала цілим відділом, тож думала, що

Є у мене подруга, яка позитивно дивиться на світ. Я в такі дурниці не вірила і поведінка подруги мене дратувала. Особливо, коли ти йдеш під дощем, бо парасолю

Все життя я прожила під гаслом «аби люди не говорили» і про мене й справді не говорять – кому є діло до самотньої старої з котом? Та хіба

Коли у мене на світ з’явилася Наталка, то першою була думка – чого не хлопчик? І так у нас з Михайлом не все слава богу, а тут ще

Невже свобода? Але треба дочекатися паперів на розлучення! І замки змінити аби Славік не вернувся, він точно ключ взяв з собою. Все у нас з Славком починалося мило

Зі свекрухою своєю я старалася контактувати по мінімуму, бо такої злості в очах, я не бачила навіть в продавчинь, коли намагаєшся вибрати кращі фрукти… Звичайно, з одного боку,

Я знала, що Артема ростила мама і мала на нього великі надії, бо за цей час заробила великі статки. Спочатку вона працювала в Італії, а потім відкрила свою

Без дітей і без друзів проходили мої дні. Зрідка навідувалася до батьків, але сама бачила, що вони знову за мене переживають, як у вісімнадцять… – І що далі

Дуже часто, оглядаючись на своє життя, я думаю – «от якби…». Якби не закохалася так рано, якби не була настільки засліпленою, якби не була такою впертою, якби не

Стояли мовчки чоловік з доньками та дивилися то на матір, то на прибулих, то на свої ноги чи руки… Звучали фальшиві промови від колег про «мудре керівництво» та