nat

Від них я чекаю не фальшивої жалості, а реальних дій і порад. – Дівчата, – кажу я своїм п’ятдесятирічним подругам, – У нього хтось є і я маю

Отож, сиджу я така на кухні та ще думаю, чи вартує та зустріч аж тисячі гривень, як на кухню залітає моя донечка та давай мені ті гроші з

Мабуть, вся справа в тому, що я надто любила свою доньку і від усього її берегла. Дуже не хотіла аби вона все життя отак горбатилася, як я. Щоб

Я прожила вже життя, тому можу впевнено заявити, що ніякого сенсу в шлюбі нема. Головне для жінки – це її дитина. Кому пощастить, то матиме хлопчика, а, кому

Ми одружені двадцять три роки, він знає, як має зайти в квартиру, де залишити взуття, перевзутися, помити руки. Зайти на кухню, де його чекає вечеря – він сам

Син мій завжди був легеньким: не любив трудитися, хитрував та знаходив тисячі виправдань, чому не зробив наказане, робив як-небудь або ніяк! Як я не молила, не просила, не

Мама мене зі слізьми просила аби я не йшла заміж за Степана. – Доню, що він як той півень до кожного скаче? Як з таким спільну мову знайти?

– Я не так хочу онуків, як знати, що ти на старості матимеш до кого заговорити, – плаче мама. – Заведу котів, – кажу я, але мама тоді

Мій тато мені завжди казав, що моїм добрим серцем скористаються. – Добра ти у мене, Юлечко, надто добра. Боюся аби тобі добрий чоловік попався, бо таких багато ходять,

На свої сорок п’ять я вирішила зробити собі подарунок – подорож в Єгипет. Я з дитинства читала про піраміди, прохолодні храми з височенними колонами, мумії зі скарбами. І