nat

Я – та жінка, яка наважилася перервати коло знецінення себе в своїй родині. Але й зараз в сорок років я не маю спокою, бо чоловік уміло смикає за

Так, я ту помилку з заміжжям зробила сорок років тому, гарним був Павло от і думки не виникало, а як же ж з ним жити. Мама мене попереджала,

Ми з Мартою товаришуємо з університету і скоро буде двадцять років, то я рахую дата визначна і про щось говорить! Вона з чоловіком своїм лиш п’ятнадцять років разом,

Я лиш на рік поїхала за кордон грошей заробити, як мого сина одразу до рук прибрали! Мій Василько вже й на жінок не дивився, бо ж сорокатрирічний кандидат

В свої сорок я не хотіла заміж аби за кого. Наїлася я життя в гуртожитку і мівіни запареної. Отак кращі роки свого життя викинула на нікому не потрібне

В моїй родині не заведено було говорити про щось, обговорювати, ділитися новинами чи переживаннями… Для цього у мами були куми, а в тата друзі. Тато приходив з роботи,

Я все життя любила правду і мені краще було знати, що людина про мене думає поза очі, ніж хай мило усміхається в обличчя, а за пазухою камінь тримає.

Найніжніше, напевно, було, глупа… – Я на гараж відкладав!, – не вгавав чоловік. – Я розраховував, що ви мені позичите на квартиру, – підспівував син. І сходилися вони

Ми Наталочку ростили обоє, бо її мами Улянки не стало дуже рано, і ми мали єдину розраду в горі, нашу маленьку дівчинку. Володя не хотів більше одружуватися, казав,

Є у нас дача, яка попередньо зводилася, як будинок для родини, але ми вже настільки міські стали, що дуже рідко туди приїжджаємо. Я не люблю ні садити, ні