nat

– Як це заміж за Васю, – чую голос своєї свекрухи, – Аліночко, ти ж минулого тижня казала, що за Петрика заміж вийдеш!? – Я передумала, – каже

Час моєї юності припав на часи, коли економістів було на кожному кроці пачками і заробляли вони копійки. Я ж фиркнула і поїхала в столицю. – То ви тут,

У мене від попереднього шлюбу двоє дітей, двоє хлопців десять і тринадцять років. Ми жили в орендованій квартирі і якось зводили кінці з кінцями. Аліментів не вистачало, я

Руслану моєму сорок три роки, я на рік молодша, у нас двоє чудових дітей. а зараз час такий скрутний, що просто тримаєшся за рідних, як за свій маленький

Ми з чоловіком живемо разом вже двадцять три роки, зійшлися, коли нам було за тридцять і збудували міцну родину. Бог не дав нам діток, тому ми живемо один

Ми були в одній компанії, я, Іванка і Вікторія. Разом ми ходили на танці і отак відтоді й здружилися. Всі хотіли в нашу компанію, ми були, на наш

Ну не може отой типу «програміст», якого я вважала не просто скупим, а скнарою, який перевершив мультяшного Скруджа Мак-Дака! В розтягнутому светрі, який я бачила вперше п’ять років

Такий побічний продукт, як діти, її якось не хвилював, хіба був аргументом, чому треба батька тримати при хаті. – Та хто піде на стільки дітей годувати? Де ж

Кажуть, що важко, коли не маєш підтримки, але я вам скажу більше, важко, коли не маєш підтримки від найрідніших! Родина – це місце, де мають давати крила, мають

То була моя підсобниця Марія, дівчина з сусіднього села, їй було недалеко до роботи, а гроші платили непогані на будівництві. А вона що – вона ріже, чистить, розкладає,