nat
У мене з дідусем були секрети з самого дитинства. В той час, коли в бабусі були свої уявлення про виховання онучки, дід відпускав мене гуляти з дітьми, щоб
Ніхто й не скаже, що мені п’ятдесят… Особливо при такому світлі… Ні, я не якась там панянка з екрану, а звичайна продавчиня в сільському магазині… Просто гени такі…
Мені було сорок років, коли я вперше побачила свою домівку. Саме «побачила» реально, а не через звичку і дитячі спогади. Це сталося дуже раптово, наче зняла темні окуляри
Почав вибирати, поки Леся прискіпливо вивчала меню. Я хотів замовити здоровенний стейк, щось смачненьке випити, від душі поїсти і помилуватися дівчиною, а вона тицяла пальчиком у меню і
Баба Ганна була моєю сусідкою, такої доброї жінки я ще не зустрічала в своєму життя – і мені допоможе, і слово лагідне знайде. Самотня, хоч донька в п’ятнадцяти
Напевно, її звали Євдокія, але для всіх вона була Доня. Вперше я її побачила на шкільному подвір’ї і вона ганялася за дітьми, які пищали від захвату, дражнячи її.
Кажуть, що людина пам’ятає своє дитинство, десь з п’яти років. Але не в моєму випадку! Мені чотири роки, мене звати Марічка, а коли я бешкетую, то мама називає
Я не впізнала чоловіка, якого так кохала в юності. Я не можу вам пояснити, як то бачити перед собою чоловіка, волосся якого вже сріблиться, а погляд, як в
Я б її й минула, бо думки в голові крутилися дуже далеко, певно, аж до молодості долітали… Аж тут дівча пинить машину, я навколо – ні попереду, ні
Які ж все-таки, свої діти невдячні. Працюєш на них все життя, вкладаєш душу, гроші, своє життя, а все їм не так і все мама погана та чужі он