nat
Що я хотіла сказати тим повідомленням… думала, що похвалюся, мовляв, дивися, яку я дитину без тебе виростила. Але такої відповіді я точно не очікувала, реготала як скажена… Так,
Така ситуація, що не знаю, що й робити – чужа дитина стала ближча за свою. Але ж і кінець наче всьому тому, а як далі спілкуватися? Наш син
Я вже втомилася від свекрушиних забаганок та бзіків. У нас своє життя – до чого до нас пхатися і то так настирливо? Уявляєте – припихається о сьомій ранку
Донька мені задала дивне запитання, яке я просто не розумію. По-перше, до чого це було сказано, а по-друге, що воно змінить? – Мамо, – каже мені сорокарічна жінка,
Що за чоловіки тепер пішли? Такі ніжні, як квіти, не чіпай, бо зів’януть… Навіщо такого годувати? – Доню, – сказала я своїй Тетяні, – Перед людьми ти була
З Наталею ми дружимо давно і мені до її зовнішності байдуже, я її просто не помічаю. У неї чудовий характер, вона весела і компанійська. Але зовнішність у неї
Тільки економить вона чомусь на моєму синові, бо сама вічно сидить на якихось новомодних дієтах, а він їсть окремо. І харчується так, що мені, як матері, його шкода.
У мене за плечима три розлучення. Перший чоловік – студентський ранній шлюб. Не зійшлися характерами, як кажуть, були молоді, вперті, не йшли на компроміси. Чоловікові хотілося гуляти та
Моєму синові вже сорок років, а у нього ні дітей, ні дружини. Думаю, що я його надто опікала, бо він не мав потреби в тому аби собі дружину
Старе – що мале! Що мені тепер з мамою робити та її новим-старим коханням? Звалився дідуган на наші голови наче з неба, а мама й раденька. – Нічого