nat
Мене доля завела на заробітки в Італію, де я вже двадцять років працюю. Ведеться мені добре: і собі живу, як людина та ще й дітям допомагаю. Маю двох
Менше з тим – купа радості, яку затьмарили просто сотні коробок з усілякими речами, які шкода викинути, але вони вже всі ці роки шлюбу отак і соваються з
– Любо, я сам не знав, клянуся! Він от мене знайшов і каже, що то я його тато. – Тобто, ти любасився, а тепер шокований, що у тебе
Я вирішила, що мушу розібратися з цим питанням, бо може це однофамілець чи просто помилилися. Ці бюрократи таке можуть. Але виявилося, що все правильно і мене подав на
– Донечко, має бути зварено і напечено, коли на кухні смачно пахне, то такій жінці чоловік кривого слова сказати не має права. І моя донечка, я вам скажу,
Вона теж вирішила кілька років тому покинути оазис шлюбу і пірнути в океан кохання. Але виявилося, що в океані кохання гідної риби ще треба нашукатися. Спочатку вона зачаровувала
А от його Сашуня – це просто вищий щабель розвитку. І слова розумні знає, і в статусах пише розумні вислови, кухня у неї мов на виставку чистенька, а
Марійка сиділа до сонця і милувалася своїм садом. Хто б міг подумати, що її мрія таки здійсниться? А ще тридцять п’ять років тому, вона й не думала, що
Перші роки мого сімейного життя проходили в сімейному гуртожитку, це таке місце, де у тебе нічого немає свого – кухня загальна, ванна – загальна, холодильник на кухні теж
Ні собі – ні людям… Це про мій шлюб, що вже перекис зі шкільної любові. А як я Сашу любила… Господи… Вірші писала в анкеті та квітки вимальовувала,