На скромне весілля вона не поїхала і чоловіка не пустила, мовляв, нема чого витрачати гроші на родину, яка й так скоро розпадеться
З кожним днем мені все важче спілкуватися з подругою, бо її одержимість сином і його майбутнім вже перейшла всі межі розумного. Але останній випадок міг би бути просто
Сусідка мало не щоранку приходить мене розуму вчити, як ото на пенсії бути та в своє задоволення жити, а то я все не правильно роблю. Але одного разу я й не витримала
Марія мені в двері дзвонить наче за годинником о сьомій ранку і ще й приказковує: – Відкривай, Любо, я ще від п’ятої чую, що ти не спиш. Ну
Мами не стало, а я до тата лащуся, хочу аби він мене обійняв і заспокоїв, та де там: – Ти мені тут сліз не розводь!, – каже, – Нема матері от і живімо далі
Зараз мені шістдесят і я впевнено можу сказати – та думка, яку я відчула малою дев’ятирічною дівчинкою, вона підтверджувалася протягом життя. Якщо до тебе погано ставляться, то як
Колишній чоловік недавно розсмішив просто до сліз. Виявляється, його новій дружині він не потрібен як особистість! Боже, яка неймовірна новина!
– Їй треба лиш мої гроші, тільки й мови про те, що треба для дитини купити і все найкраще та найдорожче, бо наша донечка тільки найкращого і заслуговує!
Мамо, він нічого не знає, думає, що я дівчина і готовий зі мною одружитися. Як я йому скажу, що маю донечку? Він багатий і, може, з часом, я йому зізнаюся
Я своїй доньці тоді сказала, що вона робить найбільшу помилку в своєму житті, але ж хіба вона буде слухати мене, коли вже стільки осуду наслухалася за своє коротке
Так дратують такі недолугі запитання: «Ну як ти?» і вираз такий сердобольний, наче готові тобі пів світу прихилити, але от просто зараз цікаво, як ти там, ще не ку-ку після розлучення
– Нічого, все буде добре, – примудряються втішати інші, але таке враження, що вони тобі просто погрожують – тільки попробуй тут ходити без чоловіка і тішитися життю, то
Я з чоловіком пробувала по-всякому: по-доброму і по-злому, нічого не допомагало. Тоді я й наважилася і сказала, що так більше не буде
Я – та жінка, яка наважилася перервати коло знецінення себе в своїй родині. Але й зараз в сорок років я не маю спокою, бо чоловік уміло смикає за
Не можу вам описати, яка мене взяла злість від побаченого. Хоч син і стверджує, що батько змінився, але я бачу, що переді мною той самий чоловік, який був сорок років тому – лінивий і самозакоханий
Так, я ту помилку з заміжжям зробила сорок років тому, гарним був Павло от і думки не виникало, а як же ж з ним жити. Мама мене попереджала,
Мала я в носі таку дружбу! То кличе мене подруга, бо не може собі ради дати з чоловіком, то проганяє, бо я на нього наговорюю. Та ти вже, жінко люба, визначся!
Ми з Мартою товаришуємо з університету і скоро буде двадцять років, то я рахую дата визначна і про щось говорить! Вона з чоловіком своїм лиш п’ятнадцять років разом,
– Сину, – плачу я в трубку, – Ще ніхто не женився через миску борщу! Дитино моя люба, протримайся ще трохи, мама їде! Я їхала якнайшвидше, як тільки могла, але не встигла!
Я лиш на рік поїхала за кордон грошей заробити, як мого сина одразу до рук прибрали! Мій Василько вже й на жінок не дивився, бо ж сорокатрирічний кандидат

You cannot copy content of this page